Несподівано опинились у місті

Я і Мефодик. Спочатку навіть сподобалось, можна у ванні ляпатись, і посуд швидко миється, а ще - інтернет номральний. Я вчора як залізла - поки все не перечитала, спати не лягла. Правда, нічого не коментувала, схоже, відучилась коментарі писати.
Один недолік літнього міського життя: нічим дихати, спека і вологість, в квартирі душно, на вулиці - душно, і в музеї - заходили сьогодні з Мефодиком у справах, теж душно. Я взяла слінг, щоб ходити по музею - і дуже швидко відчула, що і слінг, і я, і Мефодик просто мокрі . Таке пам"ятаю тільки з штату Місісіпі, там теж все ставало вологим просто на очах, нас повезли у зоопарк, і моя льняна сукня одразу ж стала вологою, вона не пом"ялась, а якось дивно обвисла, нам ще розповідала, що у Місісіпі люблять одягати вироби з льону, найкраще для тамтешнього клімату вбрання.
Вночі Мефодик ніяк не міг з цицею розлучитись, я вже вранці додумалась, що треба дитині пропонувати щось пити, чай чи компот. Взагалі, він у нас не дуже полюблє напої, хіба що соплі, чи зуб ріжеться, тоді може випити багатенько.
Схоже, ми тут протримаємось кілька днів, поки я всі справи повирішую. Добре, що синочок зі мною, мені так спокійніше.
Іра вчора зауважила, що я Мефодика називаю "доця". Ага, а Йону - Йон, тобто він. Мені так ніжніше. А ще - вбачаю у цьому свій глибинний підтекст, як у народних обрядах, коли дівчат одягали у чоловіче вбрання, а хлопців - у жіночі. Щоб обманути злі сили, нехай думають, що у мене доця, а насправді - найкращий у світі синочок.:)