В очікуванні

Мефодик ніяк не хотів спати вдень, а потім - заснув на годинку, і коли встав - знову не хотів. Ну, майже, нічого не хотів.
Простіше перелічити , що йому хотілось, за нашими , з бабунею, спостерженнями. От хотілось сидіти на руках, і неодмінно, щоб ті руки ходили по кімнаті, а як тільки зупинялись - одразу ж приходили в гості Гудя, Крикило, подружка Вередуля , а за нею завжди йде Плачик. Ви зрозуміли, скільки їх було в нашій хаті сьогодні?
Але сміття треба виносити, бо інакше настане гуманітарна криза. То ж я вискочила з торбою, аж тут бачу в поштовій скриньці щось біліє. Скринька в нас - вічно поламана, через це просимо поштарку листи кидати в сусідську, але це , мабуть, хтось замінив нашу Надю, от і кинули в цю руїну.
Я лист до рук - а від Софійки, вітання з днем Валентина і всіх закоханих, гарнесенька саморобна листівка з сердечками. І слова-побажання такі щирі і теплі. Я одразу ж вирішила, що цю листівку збережу, а що там вітання і для Мефодика, то покладу в його альбом.

Але ж я не тільки зі сміттям вискочила, ще й за квартиру заплатити,і в магазин, і до банкомату. Словом, поклала ту листівку в свою еко-торбу, і бігом по справах.
Вже в супермаркеті я згадала, що в торбинці листівка. А я ж ту торбинку так немилосердно зіжмакала, поки в черзі в ощадкасі стояла...
Заглянула - ніяких конвертів з листівкою, наче й не було ніколи. Як це я примудрилась загубити? Перевірила кишені.Оглянула підлогу в супермаркеті і ощадкасі. Пішла додому, пильно оглядаючи свій шлях. Нічого.
Мабуть, підняла якась дитина, і вирішила листівку собі залишити. Дуже вже гарна.

Є така прикмета, як щось загубиш - то щось отримаєш взамін. От сиджу тепер і думаю, що ж мені прийде замість Софійчиної листівки? Має бути дуже гарне, таке, як ті сердечки.