Біг пес через овес

Мама чи не щодня згадує якусь примовку. Спілкування з онуком надихає.
Днями розказала мені оповідку про пса і овес.
Йшов пан дорогою, а на зустріч баба-жебрачка. Просить милостиню. Пан її присоромив, що, мовляв, просиш, йшла б щось робити.
Баба каже:
- Нічого, пане, не вмію.
А пан їй:
- То йди в баби-шептухи, будеш людей лікувати.
- Та я примовок не знаю, - викручується баба.
- А я тебе навчу. Прийдеш до хворого, ставай коло ліжка і промовляй :"Біг пес через овес, не вадило ні псові, ні вівсові, не буде вадіти й тобі".

Баба подякувала панові за науку і пішла своєю дорогою.

Минуло кілька років. Взялась у пана невідома хворість, в горлі нарив, а вилікувати ніяк не може. Вже і примочки робили, і полоскали, і заморських лікарів викликали - нічого не допомагає. тут хтось розказує, що є недалеко баба-шептуха, дуже помічна. Хоч пан в тих бабів не дуже вірив, але робити нічого, мусив посилати за бабою.
Приводять бабу,серйозна така, гарно вбрана, з якимось зіллям в руках, запалює свічку, стає біля пана і починає промовляти:
"Біг пес через овес..."
А пан бабу впізнав і як засміється.... Від того сміху нарив у горлі лоп, і пан одужав.
Мораль: Нам не дано предугадать, как слово наше отзовется...

Раз, два , три , чотири

( обережно, не зовсім нормативна лексика  )