Щастя як сегмент

Переходимо з минулого в сьогодення. З тиші скіфського городища до сучасного Немирова.
Вже видно парк, будинки, миготять машини на трасі.
Я думаю про незбагненість людської натури. Думаю вголос, бо поруч Олеся, а вона, як ніхто, вміє слухати.
- Люди часто кажуть, якби не оце (події, річ, здоров"я), я була/був повністю щасливим. Виходить, що для щастя не вистачає зовсім трошки ? Якщо уявити щастя у вигляді кола, то людина має, наприклад, три чверті, а їй потрібно ще маленький шматочок, сегмент, так Олесю ?, щоб бути ПОВНІСТЮ щасливою? Комусь не вистачає 30 відсотків, комусь - 25, а комусь - одного відсотка? І оцей один відсоток і є щастям? Це безглуздо. Замість тішитись 70 відсотками щастями, ми шкодуємо за недостачею .
Олеся погоджується:
- Безглуздо.Краще тішитись 99 відсотками того, що маєш.

Парк все ближче і ближче.Ми милуємось дервами. Восени кольори такі яскраві ! Восени можна побачити колір дерева, не листя, а самого дерева, його кори. І безлистий парк ніяк не одноманітний, він різний, він барвистий.
Я зітхаю:
- Так гарно! Шкода, що я не можу це сфотографувати. Якби камера не зіпсувалась, я була б повністю щаслива.

Щось на даху і трохи вишивки

Давненько я не писала про рукоділля моїх родичів. давненько.
Та це не означає, що я закинула блог "Вишивки нашої родини"
Ось вам кілька посилань:
Щось цікаве на даху, яке я не бачила раніше.
Черговий візит до родичів і вишивки в їхній хаті
А тут я оформила стару вишивку гладдю в новеньку рамку.