Життя як щастя

Сиджу за комп"ютером і відчуваю себе повністю щасливою. Так гарно і радісно!

Моя найкраща двоюрідна сестра Света знову приїхала на свою сесію. Варить борщ на сніданок і дивиться "Маргошу" ввечері. А я тішусь від її присутності. Просто так. Бо люблю її.

Коробка маленьких "бонжурчиків" приїхала на вечерю. Майже як у рекламі "Рафаелло". З"їла два і тішусь. Їх ціла коробка! Але я не від кількості тішусь, а через несподіваність появи. Я таке люблю.

Третій том вампірської саги . Вовкулаки і вампіри разом охороняють Беллу. Від якихось ненормальних новонавернених. Ой, я люблю такі книжки. З гарним кінцем. Щоб усі були щасливі, погані перевиховались, хороші всім пробачили, і разом пішли готувати холодець на поминках за прапрабабою.

Тішусь, бо можна сидіти за комп"ютером, читати вампірів, їсти бонжури з чаєм і краєм ока бачити Свету за конспектами.

На цьому фоні невиплачені гроші за серпневу роботу здаються незначною дрібницею. Бо так і є. Життя прекрасне. Життя щасливе. І чого б мені ще хотілося б для ПОВНОГО щастя?

А нічого. Бо повне щастя вже є.