Сидимо на ганку,

з мамою і Ганкою. Розмовляємо про політику.
- Тьотю, ви за кого будете голосувати ? - запитує Ганка.

- Я - нізакого! В село поїду, на пташок дивитись! - серйозно відповідаю я.
- Тьотя, то ж зима буде !
- То й що, що зима. Знаєш, які гарні пташки зимою сюди прилітають?
- Червоненькі, - мрійливо додає мама. Ганка звертається до неї:

- Бабусю, а ти за кого?

- За Тимошенко Юлію Володимирівну, - урочисто відповідає мама.

- Ах так, - не витримую я, - тоді я буду за Януковича Віктора Федоровича!
- Тьотя, як ти можеш! Ти ж в команді Ющенка Віктора Андрійовича! - протестує Ганка.
- Вона буде за Тягнибока - підказує мама.
- Нізащо, - обурююсь я. - Краще вже за Симоненка!

Обурливий гвалт змушує мене замовкнути. Мама дипломатично переводить питання до Ганки.

- А ти за кого будеш голосувати ?

- За Інну Богословську! - виголошує Ганка.
- О, - хмуриться бабуся, - за неї не треба, вона негарні слова вживає.
- ???? - дивується Ганка.

Я беру слово і пояснюю, що якось бабуся була на "Свободі слова" з Богословською і там помітила "негарні слова".

- Взагалі, я раніше була за Юльку, - з усією серйозністю своїх 10 років пояснює Ганка - але здається мені, нічого вона не зробить.

Ми з бабусею дружно зітхаємо.

Така собі пляшечка

Хитра пляшечка знайшлась у хаті моїх родичів. Як зроблена, невідомо, хто робив - традиційно теж невідомо.

Жінко — українко, яке твоє ім'я?

Дорогі моїй друзі і подруги! Врочисто повідомляю, що падаючи з ніг, і вибиваючись з останніх сил сотворила разом з Вінницькою Суспільною Службою блог про Аріядну Шум-Стебельську . І багато чого туди виклала. Про неї, і фото скульптур, і спогади, і статті. Наразі Суспільна Служба продовжує свій терор, а я все викладаю і викладаю.
Для тих,хто не знає, ким була ця жінка, коротко скажу одне: вона оформила першу збірку Василя Стуса "Зимові дерева" і написала до неї передмову.
Сама теж вірші писала.
Так ось:

Жінко — українко,
яке твоє ім'я?
— Моє ім'я Земля.
І я стою як вічний спокій
і терпіння,
як вічний рух в глибінь і в височінь,
як тисячі століть,
що проминають
і лишають
свій слід
у кожнім камені

От як після цього жити?

Сидить моя сестра двоюрідна і про Ганчині фото розпитує. А Ганка була минулої неділі етнографичкою. Вони їздили в гості до родичів і Ганка мала завдання вишивки фотографувати. Вона трохи наклацала,а потім - батерея сіла.
Я сестрі кажу:
- Сфотографуєш мені рушники, бо Ганка не встигла.
А вона:
- Які рушники? Ми всі повіддавали!
- Як? Чому?
- А вони ж старі були!