Тато мій покійний мав таку собі ідею в голові: якщо він людина з вищою освітою, то мусить розмовляти українською літературною мовою.
А був він з подільського села, де і досі замість "о" в деяких словах кажуть "у". І це звучить так: кУорУова, кУоняка. Прикольно, але для вчителя трудового навчання - не дуже.
Тому однієї зими тато набрав в школі підручників з української мови і цілісіньку зиму вивчав наново всю програму.( Перший раз він її пройшов в післявоєнні роки, в сім"ї було п"ятеро дітей, а батько загинув, тому якість навчання ..самі розумієте).
Я потім ніяк не могла зрозуміти, чому в нашій сільській хаті стільки підручників з української мови ...
А коли ми переїхали в місто, "городські" діти все дивувались, як дивно я розмовляю, "різінку" називаю "гумкою"...
А був він з подільського села, де і досі замість "о" в деяких словах кажуть "у". І це звучить так: кУорУова, кУоняка. Прикольно, але для вчителя трудового навчання - не дуже.
Тому однієї зими тато набрав в школі підручників з української мови і цілісіньку зиму вивчав наново всю програму.( Перший раз він її пройшов в післявоєнні роки, в сім"ї було п"ятеро дітей, а батько загинув, тому якість навчання ..самі розумієте).
Я потім ніяк не могла зрозуміти, чому в нашій сільській хаті стільки підручників з української мови ...
А коли ми переїхали в місто, "городські" діти все дивувались, як дивно я розмовляю, "різінку" називаю "гумкою"...