![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaМастила грубу глиною, давно збиралась це зробити, груба наша тримається на чесному слові, а ще й Мефодя з Йоною полюбили на неї вилазити, якраз на плиту, тобто Йона вкладається спати на припічку, а Мефодя – теж хоче як киця, та на припічку не поміститься, тому я стелю йому теплу ковдру, подаю маленьку подушечку, і він вкладається поряд з «сестрою по розуму». Кажуть, що в киць інтелект трирічної дитини, в деякі дні це особливо помітно в нашому домі.
Найсмішніше, що моя приятелька думала, що Мефодя там і спить. На плиті. Ну, не спить, а засинає, а потім я його переношу, думала вона. Такого прецеденту в нас не було, бо висота і ширина грубка здаються мені не зовсім підходящими для дитячого спання. Хіба що вигадати бортики безпеки…
Так от, ці двоє човпуться на грубці ледь не щодня, і грубка постраждала. Трошки, як каже Мефодя. Правий кут відвалився, так, трошки, якщо продовжуватиме в тому напрямку, то плита провалиться в один прекрасний день. Разом з тими, хто на неї всівся.
Я, звичайно, знала, що святі горшки не ліплять, вони гречку молотять.. Я ж українка, читала Руданського, і я знала, що грубу підмастити нескладно. А тепер – ви не повірите, я досі ніколи цього не робила. І навіть знаючи, що в льоху торба вимішаної з піком глини, я ледь не ціле літо чесно збиралась мастити грубу. Ключове слово тут – збиралась. Майже кожного тижня. Але спочатку було багато іншої роботи, потім ми всі грипували, потім йшли дощі, а в дощ ми палили, ну як тут помастиш, потім спека, в спеку дах ремонтували, хіба ж тут до груби, словом, я вже майже погодилась, що у вересні грубу теж не мастять, бо на зиму хіба вона потрібна в дачній садибі, майже погодилась, але ж… мені сезонна прив»язка набридла в цьому році, ну майже як гірка редька. Я тут знову покривлю душею, бо не розумію, що таке та гірка редька, в житті я гіркої редьки не пробувала, редька на смак буває різна, але от щоб гірка – я не зустрічала редьки з такою характеристикою. Гірким може бути настій полину, чи кровавника…То правильна приказка – набридла як настій полину?
Так от, був у мене інсайт, і змусив мене махнути рукою на сезонний цикл, наскільки можливо… Яблука у квітні я не зберу, це точно, а от перше сьогодні вересня чи тридцяте серпня – мені, на щастя, байдуже. Літо у мене триває доти, доки я в селі. Потім зима починається, тобто опалювальний сезон. Отже, якщо я запланувала цього літа помастити грубу – я її і помащу. Навіть якщо в той день ми з усіма чемоданами пакуватимемось на зимування в «город».
Сама не знаю, як наважилась. Витягла торбу з глиною з льоху, ще й на вигоні накопала, тобто сапою набрала, бо глиняники у нас – просто під воротами, і після дощів глина набирається без жодних зусиль. От замішую ту глину і думаю, скільки я подумки це робила, і все думала, що дуже складна робота. Ну не складна, просто я не вправна в ній. І я морально готова до того, що вранці все моє мащіння потріскається, і що куток підмащений послужить недовго, я готова знову переробляти, головне – я знаю, як мастити грубу. Мефодик - теж зеає, він так захопився глиняними роботами, ходив зі мною у глиняники, носив лопаткою пісок, потім, тією ж лопаткою, мастив дверцята у грубі, зовсім непотрібна операція, та якби він взявся допомагати мені з кутком, боюсь, я його не скоро відмила б. Мефодю, не куток.
Так от, помастила я грубу, глина ще й лишилась, тому я запхала щілини біля віконних рам, теж давно мене дратували. Стою на драбині, замащую ту щілину, і раптом згадую свій давній вірш, колись був у мене рік писання віршів, як прийшло так і пішло те віршування, деякі тексти іноді виринають… Той вірш був про пошуки свого покликання, я тоді морочила собі голову цією темою, і починався так :»Ти архітектор і муляр…» Точно не згадаю, що там далі, тільки початок залишився в пам’яті: архітектор і муляр, я думаю, що сама до кінця не розуміла цієї метафори. А, між іншим, будь-які мрії, бажання, і все те, що веде нас до нашого покликання, потребують цих двох ролей, архітектора –планувальника, і муляра - виконавця. Так от, думаю я, що проблеми з життєвим покликанням починаються не тоді, коли ти робиш не те, чого прагнеш, проблеми - тоді, коли ти не робиш того, що хотілося б. На перший погляд, наче однаково, але різниця є. Наче з грубою, планую-планую, але не роблю. І воно загубилось десь на займиську в моїх думках, і хочу я грубу мастити, а натомість, наприклад, пишу в ЖЖ. Хіба проблема в тому, що пишу в ЖЖ? Та на здоров’я, пиши – але помасти грубу, бо ж кличе, і все класно буде.
А слово «покликання» мені дуже подобається, це коли кличуть, це краще ніж призначено, тобто «предназначение».
Все це написано під впливом посту з френд-стрічки, http://hloflo.livejournal.com/427326.html
Найсмішніше, що моя приятелька думала, що Мефодя там і спить. На плиті. Ну, не спить, а засинає, а потім я його переношу, думала вона. Такого прецеденту в нас не було, бо висота і ширина грубка здаються мені не зовсім підходящими для дитячого спання. Хіба що вигадати бортики безпеки…
Так от, ці двоє човпуться на грубці ледь не щодня, і грубка постраждала. Трошки, як каже Мефодя. Правий кут відвалився, так, трошки, якщо продовжуватиме в тому напрямку, то плита провалиться в один прекрасний день. Разом з тими, хто на неї всівся.
Я, звичайно, знала, що святі горшки не ліплять, вони гречку молотять.. Я ж українка, читала Руданського, і я знала, що грубу підмастити нескладно. А тепер – ви не повірите, я досі ніколи цього не робила. І навіть знаючи, що в льоху торба вимішаної з піком глини, я ледь не ціле літо чесно збиралась мастити грубу. Ключове слово тут – збиралась. Майже кожного тижня. Але спочатку було багато іншої роботи, потім ми всі грипували, потім йшли дощі, а в дощ ми палили, ну як тут помастиш, потім спека, в спеку дах ремонтували, хіба ж тут до груби, словом, я вже майже погодилась, що у вересні грубу теж не мастять, бо на зиму хіба вона потрібна в дачній садибі, майже погодилась, але ж… мені сезонна прив»язка набридла в цьому році, ну майже як гірка редька. Я тут знову покривлю душею, бо не розумію, що таке та гірка редька, в житті я гіркої редьки не пробувала, редька на смак буває різна, але от щоб гірка – я не зустрічала редьки з такою характеристикою. Гірким може бути настій полину, чи кровавника…То правильна приказка – набридла як настій полину?
Так от, був у мене інсайт, і змусив мене махнути рукою на сезонний цикл, наскільки можливо… Яблука у квітні я не зберу, це точно, а от перше сьогодні вересня чи тридцяте серпня – мені, на щастя, байдуже. Літо у мене триває доти, доки я в селі. Потім зима починається, тобто опалювальний сезон. Отже, якщо я запланувала цього літа помастити грубу – я її і помащу. Навіть якщо в той день ми з усіма чемоданами пакуватимемось на зимування в «город».
Сама не знаю, як наважилась. Витягла торбу з глиною з льоху, ще й на вигоні накопала, тобто сапою набрала, бо глиняники у нас – просто під воротами, і після дощів глина набирається без жодних зусиль. От замішую ту глину і думаю, скільки я подумки це робила, і все думала, що дуже складна робота. Ну не складна, просто я не вправна в ній. І я морально готова до того, що вранці все моє мащіння потріскається, і що куток підмащений послужить недовго, я готова знову переробляти, головне – я знаю, як мастити грубу. Мефодик - теж зеає, він так захопився глиняними роботами, ходив зі мною у глиняники, носив лопаткою пісок, потім, тією ж лопаткою, мастив дверцята у грубі, зовсім непотрібна операція, та якби він взявся допомагати мені з кутком, боюсь, я його не скоро відмила б. Мефодю, не куток.
Так от, помастила я грубу, глина ще й лишилась, тому я запхала щілини біля віконних рам, теж давно мене дратували. Стою на драбині, замащую ту щілину, і раптом згадую свій давній вірш, колись був у мене рік писання віршів, як прийшло так і пішло те віршування, деякі тексти іноді виринають… Той вірш був про пошуки свого покликання, я тоді морочила собі голову цією темою, і починався так :»Ти архітектор і муляр…» Точно не згадаю, що там далі, тільки початок залишився в пам’яті: архітектор і муляр, я думаю, що сама до кінця не розуміла цієї метафори. А, між іншим, будь-які мрії, бажання, і все те, що веде нас до нашого покликання, потребують цих двох ролей, архітектора –планувальника, і муляра - виконавця. Так от, думаю я, що проблеми з життєвим покликанням починаються не тоді, коли ти робиш не те, чого прагнеш, проблеми - тоді, коли ти не робиш того, що хотілося б. На перший погляд, наче однаково, але різниця є. Наче з грубою, планую-планую, але не роблю. І воно загубилось десь на займиську в моїх думках, і хочу я грубу мастити, а натомість, наприклад, пишу в ЖЖ. Хіба проблема в тому, що пишу в ЖЖ? Та на здоров’я, пиши – але помасти грубу, бо ж кличе, і все класно буде.
А слово «покликання» мені дуже подобається, це коли кличуть, це краще ніж призначено, тобто «предназначение».
Все це написано під впливом посту з френд-стрічки, http://hloflo.livejournal.com/427326.html
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-06 05:01 am (UTC)добре Йон й Мефодику разом - вони мають "родичів по розуму" :)
no subject
Date: 2013-09-06 05:16 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 07:25 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 08:19 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 08:01 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 08:14 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 08:36 am (UTC)а то мало лі хто там тебе кликав? :)
Date: 2013-09-06 09:08 am (UTC)Re: а то мало лі хто там тебе кликав? :)
Date: 2013-09-06 09:31 am (UTC)мені здається що ти під покликанням (оно же призначенн
Date: 2013-09-06 10:01 am (UTC)Якщо серйозно, за те, щоб іти, коли кличуть, але дивитись під ноги, не летіти стрімголов.
Ну і протестантська теза про пошук покликання мені теж до душі.
Re: а то мало лі хто там тебе кликав? :)
Date: 2013-09-06 08:15 pm (UTC)імєнно шо!
no subject
Date: 2013-09-06 02:34 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 03:10 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-06 08:13 pm (UTC)А щодо посилання у дописі про "народжуйте і не думайте" ось гормонально хочеться спрсити, чи хто підкаже мені чи є жіночій еквівалент в укр.мові слова "мужність"? (отим усім мачо з інторнетів що до мене особисто і не звертаються, але як читану десь то просто повбивала б такі вони без мозку) Бо їхній сраній мачистській мужності і не снилося брати на себе таку відповідальність, вирішувати і перемагати, хоч і важко.
no subject
Date: 2013-09-08 07:34 am (UTC)А щодо "збирання", оце дивлюсь на грубу, і думаю, та скільки там тієї роботи,ну день пішов, тобто два дні по кілька годин, а скільки планувалось? Насправді груба вийшла не дуже... і тріщинки з"явились, і "щітки знати", але я не думаю, що ще рік підготовки до мащіння "в думках" зробив би мене більш вправною.:)
no subject
Date: 2013-09-08 03:05 pm (UTC)Ну а що груба вийшла не ідеально, то це не біда. То навчитесь, це ж добре. То була практика номер раз. Вже матимете краще уявлення що до чого ніж теоретичне. Ніколи дарма нічого не пропадає, вважаю.