Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака.

[rich_ka]

Кажуть, в одному американському місті є музей. Я в ньому не була, то ж вірю на слово тим, хто розповідав. І в тім музеї, ледве не в першому залі, стоїть, як експонат, обчислювальна машина. Фірми IBM. Праобраз сучасних комп»ютерів.Відвідувачам показують  машину і пояснюють:»Звідси все і почалось.»  З цієї машини, яку зробили на замовлення німецького уряду. Щоб вести облік населення, хто є хто, хто комуніст, хто єврей, а в кого – шизофренія. З цієї машини почався Голокост, так вважають у музеї.
Вчора і сьогодні я згадала про ту машину. Ну, я на городі, я картоплю копаю. Тобто, не копаю, а вибираю після трактора, а сьогодні ще трохи покопала зранку, там кілька рядків залишилось. І не кажіть мені, що посиденьки в піцерії/кав»ярні чи стирчання під концертним екраном десь на площі в центрі міста кращий спосіб провести сьогоднішній день, ніж мій. Врешті, свято Незалежності передбачає незалежність людей у виборі способу святкування. Я вже й не знаю як, але сьогодні з»ясувалось, що городники – найбільші вороги України,  дивно мені, що чесна праця на своїй землі, аби зібрати власними руками вирощене, вважається злом.
От в  багатьох містах сьогодні парад вишиванок. Чудова акція, вітаю і підтримую. Вчора сусідка, вчителька з найближчого райцентру, приїхала і розповідає, що була на роботі, вийшла з відпустки, і святкували День Прапора, і ходили на парад вишиванок.  У них парад вчора був. Чудєснінько! Треба ж владі відзвітувати про парад вишиванок, а раптом прийде десять людей? То давайте зженемо вчителів, у них і так робочий день, нехай парадують. А хто ще посеред робочого дня зможе парадувати у вишиванках, крім бюджетників?
Так от, до чого тут IBM… Я чомусь сьогодні задумалась, от якщо сортування людей за якимось ознаками призводить до Голокосту, ну так думають,  то де корені Голодомору?
А чому про Голодомор, бо інша знайома, теж вчителька, але з обласного центру, днями розповідала про «класні фонди», оті, куди батьки гроші здають на різні невідомі потреби. «Ну які потреби, - каже приятелька, - от сказали вшанувати ветеранів, то їм квіти, а коли Голодомор – то свічки треба принести, а діти не принесуть, то краще централізовано купити..»
І я для себе думаю, коли починається те, що закінчується Голодомором… Тоді починається, коли хтось інший вирішує за людину, де їй бути, в церкві чи на колгоспних зборах, або на рок-концерті чи в церкві, або як їй шанувати своїх померлих чи святкувати свої свята. Коли незрозуміло «навіщо», але треба зігнати масовку, бо надійшла телефонограма. Коли легше зімітувати, ніж переконати. А найголовніше – відзвітувати.

P.S.Мені «Червона рута» від американського посольства сподобалась. Якась вона …справжня. Не імітація.
 

Comments

[svitlja4ok.livejournal.com]

чомусь більшість українських державних свят з присмаком примусу. якщо це пережиток радянського періоду, то чому не відмовитися від цього?
я розмірковувала, що хотіла б працювати з дітьми, у школі. але як згадаю ті маразми, що окрім навчального процесу, та й у самому процесі (як-то писати план уроку лише від руки), то бажання втрачає барви, а я просто розумію, що хіба рік мене протримають у школі з такою "слухняністю". я ж і дітям буду розповідати, що вони нічого цього не мають робити. я можу розказати їм, для чого туди можна піти, про що варто знати, пам’ятати, але не хочу виконувати чужі необгрунтовані забаганки, змушуючи дітей бути там формально.
та чиновники, як не дивно, часто щиро вважають, що багато роблять для співгромадян, і що ті не розуміють, невдячні.

[rich-ka.livejournal.com]

та вже ж, деякі чиновники в тому щиро переконані, вони з таким захопленням можуть розповідати про свої геніальні ідеї, як-то "єдиний інформаційний день" і т.д., що навіть не знаєш, що їм заперечити.
В фільмі Рязанова один чиновник казав " Мы делать ничего не умеем, только все испортим", то воно десь так і залишилось.

[tin-tina.livejournal.com]

От я так вже кілька років - бігаю між дощем :-)

[bullet-13.livejournal.com]

а чому б не відмовитись від присмаку примусу? :)

я теж працюю в школі, але в художній. У нас також трохи буває "примусовості", але колектив з цим навчився (не боротись, а) працювати і позитивно міркувати :)

[svitlja4ok.livejournal.com]

маю бунтівний ум...
багато разів чула про покірне теля, але на практиці з цим важко

[bullet-13.livejournal.com]

я і не казала про покірне теля.
Коли не подобається один присмак, його треба або уникати, або замінити на більш приємний.

Але ж бунтівний дух у кожного українця є. Проте мало хто бунтує з альтернативними пропозиціями. Переважно просто ПРОТИ.

[dziga-ya.livejournal.com]

Все правильно!
Рута теж сподобалася) щиро!

[rich-ka.livejournal.com]

Вони в Руті трохи фальшивили, і це так зворушливо.:)

[babaj-vin.livejournal.com]

колись в дитинстві було дуже встидно ходити в колоні на парад. ще більш стидно - кричати "ура" коло трибуни. знаєш, відчула, що парад вишиванок - явище того ж порядку. сьогодні Марія Ясеновська розповіла, що після лінійки до діток прийшов ветеран.... здається, справжній, 91 рік. теж було дуже невдобно.
керують недолуго. і свята такі самі