В пошуках позитиву

[rich_ka]

Ті, хто читає мене давно, знають, що з народженням Мефодика я попала " у  тугу, як в тогу чи в робу, моя ніч наче голка у сіні вічна", і причина в цьому - не кохання, як у Андруховича, а інші, незрозумілі мені  процеси, щось міфічне, називається - гормони. Щоб вилізти з песимізму шукаю позитив, книжки, фільми, позитивні блоги.... і що ж я помітіла? Мій поганий настрій - не наслідок читання про концтабіри і антиутопії майбутнього, ні. Все навпаки.  Це моя внутрішня потреба - читати оті жахи. Вчора  боліло горло, Мефодя пішов гуляти з бабунею, а я вирішила щось почитати. В результаті закачала собі фільм позитивний, книжку - милу казку про єдинорогів, а читала що? "Біологічний матеріал" - антиутопію шведську, там бездітних людей після 50-ти  використовують як донорський матеріал для сімейних.
І воно мені треба?
Виходить, що треба.
Колись дивилась мило російське, про чорного ворона, там вагітна жінка вивчала історії тортур і катувань, а ще - постійно шукала сцени насильства. А лікар каже їй - гормони, пані, гормони.
Я от думаю, вагітність, годування грудне - зачіпають дуже і дуже підсвідомі процеси, це щось малоконтрольоване розумом, більше інстинктами.І кажу собі, мені цього не збагнути, просто треба пережити, перечекати. Або кілька років психотерапії...
Або проста відповідь  - підсвідомо я відчуваю себе біологічним матеріалом. Замкненою в обмеженому просторі. Відданою у владу іншій людині.  Треба просто прийняти цей факт, те, що такі відчуття у мене є. І це нормально. Я ж робот і не дерево. Я людина, сучасна жінка, яка звикла поєднувати кілька ролей там, де мої пращурки мали одну чи дві. Нормально, що нові ролі потребують часу для узгодження з давнішими. Трішки часу - і пазл складеться.

Comments

[yusmal.livejournal.com]

жуть якато.
До речі, депресивні стани лікуються, треба звернутися до спеціаліста, вони і безплатні є.
"віддана у владу іншій людині" - це ти про малого? капець.

[rich-ka.livejournal.com]

та капець, звичайно. щойно ГВ закінчили, сподіваюсь, розвиднеться. а як ні, то піду лікуватись.

[dziga-ya.livejournal.com]

От я надіюся, що у мене все це пройде, як гв закінчиться. Бо часом дах зриває конкретно

[rich-ka.livejournal.com]

в мене сусідка, мама 4 дітей, і лікарка сімейна, і вона мені таке казала, що ГВ закінчувати в рік, бо інакше зірве дах. Мені і в рік, і в два шкода було малого, він на циці жив,не знала, як закінчити. Зараз два і 9, нарешті відмовились.

[dziga-ya.livejournal.com]

Наша в рік і два в садок піде, так що до року планую з цим закінчити, бо думаю, що ця лікарка права, у мене вже дах рве...

[rich-ka.livejournal.com]

а що шведи про це кажуть? Ну, про дах? Якісь є в них рекомендації?

[dziga-ya.livejournal.com]

У них рекомендації хоч до півроку погодувати, але не всі і це витримують. Я тут зараз як герой) чи то героїня))

[rich-ka.livejournal.com]

Ого, я думала, що вони такі більш традиційні.
Втім я пам"ятаю, це ж ти писала про феміністичну книжку шведську, там героїня ніяк не могла налаштувати грудне годування і її від того тіпало, що оточуючі радили годувати, а в неї температура і депресія. Чи це той "Страх польоту" чи ще якась новіша ....забула я назву.

[dziga-ya.livejournal.com]

Ага, це Марія Сввеланд про це писала у своїй "Bitterfittan" (маюуть, найкраще перекласти "Сука"). З моїх спостережень, виходить, що тут суцільні повійні стандарти, в лікарні радять всіляко гв, є спец.центри, де з цим допомагають, але жінки "не ведуться". Можливо, це ще й класове, бо я маю приклади лише з "привілейованих" випадків, це діти професорів у моєму колі, і культурний естеблішмент, який видно в пресі і інших медіях, от тисне на них гв і вони від нього відмовляються. Як каже одна моя подруга "я півжиття на антидепресантах, з гв взагалі в лікарні опинюся, з мене досить і інших турбот"... ось приблизно такий дискурс і у Свеланд і у їхніх селебрітіс, які всі говорять, що гв - це дуууууууже важко. Я раніше з цього собі посміювалася, а зараз, коли лежу цілими днями як малий гарбузик на сонечку, бо мала тільки так звикла, плюс ці гормональні давки на мізки, я цих жінок прекрасно розумію. І от тепер мене, сильну кобіту, яка ніколи про антидепресанти навіть не думала, тягне на якихось психоаналітиків.

[rich-ka.livejournal.com]

От у нас теж всюди пропагують грудне годування, але ніде і ніхто не попереджає про небезпеку депресії саме в в зв"язку з ГВ. Всюди кажуть - годувати грудьми корисно для мами і для дитини.Ото тільки сусідка мені казала, але, чесно, я їй не повірила.
Я була на лекції для вагітних, там говорили про післяпологову депресію, в сенсі, перевтома, новий статус, відсутність часу для себе, і поради - виходьте з дому, зустрічайтесь з друзями час від часу, такі традиційні поради. Це неправильно, замовчувати про вплив на психіку.Я б і так не відмовилась годувати, але хоча б знала, як себе поводити, що це я не здуріла.

[dziga-ya.livejournal.com]

Я б теж годувала, навіть якби знала, що буде депресняк, правда, мені наче все ок було, це десь після 5ти місяців почалося. От ти герой, я б точно не змогла так довго годувати!

[rich-ka.livejournal.com]

Я не пам"ятаю, коли це почалось. Спочатку я думала, що втома і т.д., але вже десь між другим і третім місяцем було. Я думала, це мені просто не ті сюжети з книжок і з розповідей згадуються. А стало трохи легше, коли місячні відновились, десь в рік і 5 місяців.

[dziga-ya.livejournal.com]

До речі, у мене в пологовому навіть сни були про нацистський Берлін... от тобі і маєш...

[rich-ka.livejournal.com]

А що саме снилось? Може це материнське колективне несвідоме?

[dziga-ya.livejournal.com]

Снилося, що я ходжу по Берліну, по Курфюрстердаму, а там якось так дивно, не так як зараз, а потім усвідомлюю, що це минуле, що навколо люди в формах, а потім вмить усе спалене. Щось таке...
Це підсвідомість так гралася, для мене Берлін - це любов назавжди, але от так щоб в пологовому снитися, то якось неочікувано. Я в той час книжку про війну читала, може, вона вплинула.
Бажаю швидшого одужання!

[rich-ka.livejournal.com]

Дякую! Бажаю нас усім одужати!(від ангін і від депресій)

[dziga-ya.livejournal.com]

Хоча малу шкода, якби не шкода, я б уже не годувала

[rudenka.livejournal.com]

у мене теж саме

[rich-ka.livejournal.com]

те саме... як же нас багато!