У театрах ми бували, ми завзяті театрали

[rich_ka]

Мефодя не любить театр. Експериментальним шляхом доведено, що не любить він ляльковий театр. В інші ми поки що не ходили. В ляльковому театрі Мефоді найбільше не подобаються ляльки. Ви запитаєте, а що там ще є, крім ляльок? То я відповім, там є акваріум з рибками. Акваріум з рибками Мефоді подобається, а ляльки - ні.
Але наша добра приятелька цього не знала.
Вчора ми прийшли в гості. а там Мефодю чекав спеціально для нього куплений сюрприз. Тигр-лялька на руку. Тигр з Мефодею привітався, пропонував потиснути лапу, розказував цікаві історії.
Мефодя відсунувся аж до билець дивану, і напружено посміхався. Тигр мав би втямити, що йому не дуже раді.
Та він був настільки нетямущим, що продовжував нав"язувати свою дружбу. За що заробив своє "кака" і повний ігнор.

На щастя, в хаті знайшлася дерев"яна пірамідка, і Мефодя взявся складати її по-новому.
А потім  відшукали правила дорожнього руху, з машинками і знаками, і дитина занурилась у звичний світ.

Рік тому я думала, що вільного часу не матиму ніколи. Ті мами, які вставали раненько, і щось встигали зробити, викликали у мене подив. Мефодя практикує ранній підйом, і встати раніше за нього просто нереально було, він тут ж прокидався і вимагав маму. Нетбук, зошит чи книжка у маминих руках одразу ж переходили до рук Мефоді, тобто книжка і зошит переходили, а  нетбук  - зачинявся. Можна було або гратись з Мефодею, аби cидіти поруч з ним, але нічого не робити. Всі мої підробітки виконувались вночі, чи під час денного сну.Я встигала дуже мало, і постійно відчувала нестачу часу. Про втому я мовчу. І про хронічну тривожність теж.Різні плани, проекти, ідеї, які я мала до вагітності - забуті, або  загинули безвісті. Я настільки звикла, що нічого не встигну, що вже і не беруся.
А ситуація, між іншим, змінилась.
Мефодя потроху вчиться гратися сам.
Можна не просто поряд сидіти, і й написати щось
І зараз він спить, як не дивно, традиційно він вже годину мав би  наводити в хаті порядки. Замість цього - спить.
А я боюсь видихнути.

Comments

[yusta-ya.livejournal.com]

:))))
Мені зі старшим теж так здавалося.
На третій дитині розумієш, що з однією - це тепличні умови для роботи і особистого життя.
Оце зараз понеділок, старші в школі, йес! А Елька бавиться собі тихенько конструктором, скільки тієї Ельки?

[rich-ka.livejournal.com]

Школа... конструктор.. тихенько бавиться... рай, просто рай.:)

[rysika.livejournal.com]

хі хі :)) Але ж класно :)

[rich-ka.livejournal.com]

:)))

[xpywuk.livejournal.com]

Оксано, хай досвідченіші за мене, ті, що мають власний досвід, підтвердять... але здається, що ляльковий театр (і взагалі театр) стає цікавим після 3,5-4 років. Я пам’ятаю себе з дуже раннього часу, і я була дуже рано вербально розвинена дитина, а все одно, коли ми бували з батьками в театрі, коли я мала 3-3,5 рочків - мені було важко, нудно, страшно, просто висидіти всю виставу, ляльки здавалися незрозумілими і страшними, вистава не захоплювала. А вже за кілька місяців я отримувала насолоду :)

[rich-ka.livejournal.com]

Та звичайно.:) Ми в театр не ходимо, раз спробували, подивились на рибки у фойє.:) Просто Мефодя не сприймає ляльок на руках як клас, ніяких не сприймає. Навіть коли я натягаю на руку таку ляльку, він протестує. Хоча ця лялька ось у нас тут лежала, ось мама її до рук взяла - і все, крик "кака" і вимога забрати з очей.