Вечірнє

[rich_ka]

Скільки думок я передумала за день, і нічого не записала.
Живу повільно, наче у сні. Воно й правда,що у сні, бо не пам"ятаю, коли я висипалась. Дуже давно це було.
Бабуся пішла по обіді гуляти з Мефодиком,а я - заклала у пральну машинку, зламала швабру при спробі помити підлогу на кухні, розморозила тісто для печива і - всілась на півгодина почитати. Маріуша Щигела, кого ж іще, моє оптимістичне читання за останні місяці. І знаєте,що сталося?
Я забула про Мефодика.
Так захопилась читанням, що забула про сина. Ні, я не забула його на дитячому майданчику, він з бабусею гуляв. Я забула, що у він у мене є .
Так, наче я перейшла в інший світ, пірнула у книжку з головою, і вже була б там і залишилась, аж раптом якийсь голос нагадав про Мефодика.
Дивне відчуття.
Щось в мені відчуває провину , бо на тридцять хвилин забула про існування сина.

Отже, я завжди про нього пам"ятаю? Навіть коли не згадую, все одно пам"ятаю?
З другого боку - не пожу повірити, що маю дитину. Дивлюсь на нього і здається, що сон. Чи видіння.
Хлопчик з іншої планети вирішив мене відвідати.Звідки він взявся?
А це - МОЯ дитина.

Comments

[rich-ka.livejournal.com]

Мама в жінці народжується разом з дитиною. і поки ще зовсім маленька істота-особистість, сама дитина, от і не може усвідомити повністю своє материнство.:)