О школо рідна, що без тебе я…
Sep. 20th, 2011 10:51 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaЯкби ви знали, як я не люблю школу.
Ніколи-ніколи-ніколи я її не любила.
Не хотіла йти в перший клас.
Не скучала на канікулах.
Не плакала на випускному.
Правильно було б сказати, що я школу ненавиділа. Але й це не зовсім точне слово.
Ненависть для мене – щось емоційно забарвлене, а школа – нудна і сіра буденність.
Ти ходиш туди щодня, тягнеш портфель з підручниками, які чомусь потрібно обгортати і пришивати закладки. Навіщо? Навіщо пришивати закладки?
Серед уроку в клас забігають троє старшокласників і з серйозними обличчями вимагають покласти всі підручники на парту. Майже як спецназ командує терористам:обличчям до стіни. Тремтячими руками я викладаю свої книжки ( а вони і не мої зовсім, вони державні), а перевіряючи ходять між партами і роздивляються, чи все в порядку, чи є обкладинки і закладки ? В тому маразмі дехто може знайти сенс. Така вже людська природа, яка б дурня в житті не трапилась, завжди можна обґрунтувати її доцільність.
Так от, про підручники. В шостий клас я пішла у французьку спецшколу. Батьки отримали квартиру, а школа була якраз навпроти нашого будинку. В попередньому навчальному закладі треба було ще рік ходити у другу зміну і їздити 5 зупинок автобусом. То ж вирішили експериментів не робити,а полегшити собі життя.
Поєднати французьку з моєю англійською виявилось дуже просто: знайшлася вчителька, яка вела невелику групу «англійців», а під час французької ми мали вільний урок і могли робити все, що хочеться. Я, зазвичай, бігала додому провідувати хвору бабусю.
Правда, в перший рік навчання у цій школі мені видали підручник з французької, про всяк випадок. Він чесно пролежав у мене аж до кінця навчального року, коли треба було поздавати всі книжки назад у бібліотеку. Я примудрилась і тут зробити собі проблему.
Справа в тому, що у мене на «Алгебрі» була чорнильна пляма. Звідки взялась – не уявляю, випадково десь ляпнула. Ніхто тієї плями не бачив, бо ж підручники обгортали і тільки так приносили в школу. Але здавати ми мали їх розгорненими. І я непокоїлась, що пляму побачать і я матиму проблеми. Нас постійно лякали всілякими карами за зіпсовані підручники. Найбільшою було десятикратна оплата їх вартості. А я маю підручник з плямою від чорнила! Що скаже класна керівничка? Бібліотекарка?
В останній день перед здачею книжок я сиділа над нещасним підручником і обмірковувала своє становище. Так буває у житті, хочеш виправити, а зробиш гірше. Що я хотіла зробити – вже не згадаю, але чомусь відкоркувала пляшку з чорнилом, і збиралась його трохи надлити на старий зошит. Може хотіла випробувати нову методу виведення чорнил?А, здається сусідка порадила валер»янку? Валер»янка виводить плями від чорнила? Ви таке чули? Я сама здивована.
Як там не було, я вирішила спробувати. Розумно було б підручники зі столу забрати на час експерименту, але я про це не подумала, хлюпнула чорнила і…. Так мало статись! Замість поставити ляпку на старому зошиті,для експерименту, я вилила ледь не пів банки на новісінький підручник з французької мови. Той самий, який я і не відкривала! Що робити?
З переляку я схопила залиту чорнилом книжку і понесла у ванну кімнату. Підставила під кран з водою, аби змити чорнило. Дуже розумно! Пляма залишилась, і обкладинка намокла.
Я була в розпачі.
Пам»ятаю, як стояла під душем, сльози текли по обличчю, а я нічого не відчувала , зовсім нічого. Мені здавалось, що гірше вже бути не може, я маю два зіпсованих підручники. Два! А ще вранці – тільки один. О, я вже розуміла, що вранці жила в раю, а тепер – потрапила у справжнє, власноруч зроблене пекло.
І ви хочете, щоб я це любила? Школу? Установу, в якій пляма на книжці перетворюється на глобальну проблему? А закладка стає справжньою чеснотою?
Після безсонної ночі, сповнена тривожних передчуттів, я понесла у школу зіпсовані підручники. Вчителька наказала поскладати їх у стосики, разом з іншими дітьми. Окремо алгебри, окремо – французьку мову. І ніхто, підкреслюю, ніхто не переглядав ці книжки. Ні обкладинки, ні сторінки.
- Ти постійно переживаєш через дурниці! – сказала мені нещодавно подруга. –Там, де інші махнуть рукою і забудуть, ти пам»ятатимеш і страждатимеш.
-
Я б так хотіла б забути про той підручник з чорнильною плямою. Але що поробиш, пам»ятаю .
Після народження Мефодика я була у депресії дуже довго. Мені здається, що для народження дитини потрібна була вся моя енергія, і вона вичерпалась. Не було сил на позитивне . Цілими днями я лякала себе страшилками і спогадами з серії «історія моїх поразок». Моя свідомість жила собі своїм життям, і, здавалось, буде безкінечно мучити мене різними прикрими випадками. Такими незавершеними гештальтами, як цей , з підручником. Але я не знаю, як його завершити.
Що я маю зрозуміти з того випадку ? Чому навчитись? Вмінню розслаблятись і не нервуватись? Чи виводити плями від чорнила? Чи просто посміятись і забути?
Чи нарешті усвідомити, що будь-які прикрощі з часом здаються смішними і мізерними. Все минає, і це мине.
Ніколи-ніколи-ніколи я її не любила.
Не хотіла йти в перший клас.
Не скучала на канікулах.
Не плакала на випускному.
Правильно було б сказати, що я школу ненавиділа. Але й це не зовсім точне слово.
Ненависть для мене – щось емоційно забарвлене, а школа – нудна і сіра буденність.
Ти ходиш туди щодня, тягнеш портфель з підручниками, які чомусь потрібно обгортати і пришивати закладки. Навіщо? Навіщо пришивати закладки?
Серед уроку в клас забігають троє старшокласників і з серйозними обличчями вимагають покласти всі підручники на парту. Майже як спецназ командує терористам:обличчям до стіни. Тремтячими руками я викладаю свої книжки ( а вони і не мої зовсім, вони державні), а перевіряючи ходять між партами і роздивляються, чи все в порядку, чи є обкладинки і закладки ? В тому маразмі дехто може знайти сенс. Така вже людська природа, яка б дурня в житті не трапилась, завжди можна обґрунтувати її доцільність.
Так от, про підручники. В шостий клас я пішла у французьку спецшколу. Батьки отримали квартиру, а школа була якраз навпроти нашого будинку. В попередньому навчальному закладі треба було ще рік ходити у другу зміну і їздити 5 зупинок автобусом. То ж вирішили експериментів не робити,а полегшити собі життя.
Поєднати французьку з моєю англійською виявилось дуже просто: знайшлася вчителька, яка вела невелику групу «англійців», а під час французької ми мали вільний урок і могли робити все, що хочеться. Я, зазвичай, бігала додому провідувати хвору бабусю.
Правда, в перший рік навчання у цій школі мені видали підручник з французької, про всяк випадок. Він чесно пролежав у мене аж до кінця навчального року, коли треба було поздавати всі книжки назад у бібліотеку. Я примудрилась і тут зробити собі проблему.
Справа в тому, що у мене на «Алгебрі» була чорнильна пляма. Звідки взялась – не уявляю, випадково десь ляпнула. Ніхто тієї плями не бачив, бо ж підручники обгортали і тільки так приносили в школу. Але здавати ми мали їх розгорненими. І я непокоїлась, що пляму побачать і я матиму проблеми. Нас постійно лякали всілякими карами за зіпсовані підручники. Найбільшою було десятикратна оплата їх вартості. А я маю підручник з плямою від чорнила! Що скаже класна керівничка? Бібліотекарка?
В останній день перед здачею книжок я сиділа над нещасним підручником і обмірковувала своє становище. Так буває у житті, хочеш виправити, а зробиш гірше. Що я хотіла зробити – вже не згадаю, але чомусь відкоркувала пляшку з чорнилом, і збиралась його трохи надлити на старий зошит. Може хотіла випробувати нову методу виведення чорнил?А, здається сусідка порадила валер»янку? Валер»янка виводить плями від чорнила? Ви таке чули? Я сама здивована.
Як там не було, я вирішила спробувати. Розумно було б підручники зі столу забрати на час експерименту, але я про це не подумала, хлюпнула чорнила і…. Так мало статись! Замість поставити ляпку на старому зошиті,для експерименту, я вилила ледь не пів банки на новісінький підручник з французької мови. Той самий, який я і не відкривала! Що робити?
З переляку я схопила залиту чорнилом книжку і понесла у ванну кімнату. Підставила під кран з водою, аби змити чорнило. Дуже розумно! Пляма залишилась, і обкладинка намокла.
Я була в розпачі.
Пам»ятаю, як стояла під душем, сльози текли по обличчю, а я нічого не відчувала , зовсім нічого. Мені здавалось, що гірше вже бути не може, я маю два зіпсованих підручники. Два! А ще вранці – тільки один. О, я вже розуміла, що вранці жила в раю, а тепер – потрапила у справжнє, власноруч зроблене пекло.
І ви хочете, щоб я це любила? Школу? Установу, в якій пляма на книжці перетворюється на глобальну проблему? А закладка стає справжньою чеснотою?
Після безсонної ночі, сповнена тривожних передчуттів, я понесла у школу зіпсовані підручники. Вчителька наказала поскладати їх у стосики, разом з іншими дітьми. Окремо алгебри, окремо – французьку мову. І ніхто, підкреслюю, ніхто не переглядав ці книжки. Ні обкладинки, ні сторінки.
- Ти постійно переживаєш через дурниці! – сказала мені нещодавно подруга. –Там, де інші махнуть рукою і забудуть, ти пам»ятатимеш і страждатимеш.
-
Я б так хотіла б забути про той підручник з чорнильною плямою. Але що поробиш, пам»ятаю .
Після народження Мефодика я була у депресії дуже довго. Мені здається, що для народження дитини потрібна була вся моя енергія, і вона вичерпалась. Не було сил на позитивне . Цілими днями я лякала себе страшилками і спогадами з серії «історія моїх поразок». Моя свідомість жила собі своїм життям, і, здавалось, буде безкінечно мучити мене різними прикрими випадками. Такими незавершеними гештальтами, як цей , з підручником. Але я не знаю, як його завершити.
Що я маю зрозуміти з того випадку ? Чому навчитись? Вмінню розслаблятись і не нервуватись? Чи виводити плями від чорнила? Чи просто посміятись і забути?
Чи нарешті усвідомити, що будь-які прикрощі з часом здаються смішними і мізерними. Все минає, і це мине.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-09-20 08:52 am (UTC)А висновки з того шкільного негативу для себе зробила хіба такі - тепер наскільки можу не дозволяю іншим псувати собі життя, просто обминаю такі місця, які нагадують мою "школу" :)
no subject
Date: 2011-09-21 03:18 pm (UTC)no subject
Date: 2011-09-22 07:01 am (UTC)no subject
Date: 2011-09-22 08:22 am (UTC)no subject
Date: 2011-09-21 03:22 pm (UTC)А діти і комплекси.. це цікава тема. Правда, я вважала, що буду поводитись зі своїм сином не так, як поводжусь зараз. Деякі комплекси все одно залишаться, бо у мене вони теж є.Наша діти більше Наші діти ніж ми думаємо. З нашими комплексами і сумнівами.:)