Вранішне

Не знаю, чим ви зранку займаєтесь, а я - художньою декламацією. Чи виразним читанням? Вже годину читаю книжку з віршами.Звичайно, на вимогу Мефоді.Кожен вірш прочитали тричі. Щоб не читати четвертий раз, склали власний. Про Йону.

Наша Йона тра-та-та
Має довгого хвоста
Щодня миє лапи й вушка
Наша Йона - чепурушка.

Ну і фото героїні - в студію.

Юрій Дольд-Михайлик

Дякуючи ЖЖ дізналась, що сьогодні день народження Юрія Дольд-Михайлика.ledilid, звичайно, проінформували про це, хай живуть вони довго і щасливо.:)
Я вже писала,  в іншому блозі, що в початковій школі  роман "І один у полі воїн" був моєю улюбленою книжкою. Повністю історію можна прочитати тут:http://richka.blox.ua/2009/03/I-odin-u-poli-voyinYurij-Dold-Mihajlik.html,   а для мене і досі найкращим відпочинком є читання Юрія Дольд-Михайлика . В селі: на дивані біля грубки, на лавці під хатою, на поваленій черешні за хатою, в будь-яку пору року і доби. Бажано за кружкою зеленого чаю, але можна і без чаю. Правда, оця комбінація, зелений чай і роман про українського розвідника вмить роблять мене , ну не скажу, щасливою, але вмиротворенною точно. Минулого літа якось зранку я збиралась на автобус, і прокинулась надто рано, о п"ятій, а автобус йшов після шостої, і я вирішила не досинати, а сісти і почитати "І один у полі воїн". Вибрала не улюблену першу книжку, а другу частину -  "У чорних лицарів", і хвилин тридцять читала про вулиці і площі Мадрида та інші іспанські красоти. А потім рушила в дорогу, спочатку пішки, нашим умовним асфальтом,  через старі садки і давно неорані поля, а потім - сільським автобусом, переповненим базарувальниками, бабцями і клунками. О, це був один з ідеальних  днів минулого літа, я знайшла тридцять хвилин для себе!
Сьогодні згадала, що три роки тому теж писала про дні з героями Юрія Дольд-Михайлика, дякуючи ЖЖ можна гортати сторінки свого життя знову і знову.http://rich-ka.livejournal.com/26394.html Тоді я читала італійські пригоди і подвиги Григорій Гончаренка.
Втім, казала мені колись викладачка, розповідай про письменника, а не про себе.
Так от, я чесна людина і чесно зізнаюсь, що дуже мало знаю про Юрія Дольд-Михайлика. У Вікіпедії прочитала, що народився він в 1903, а помер в 1966. Працював журналістом, до речі, і в Вінниці, писав книжки, сценарії до фільмів. "І один у полі воїн" - його найвідоміший твір. Я, звичайно, багато що хотіла б дізнатись про нього. От як йому спало на думку написати шпигунський роман? Чому не "Прапороносців"? Чи був прототип, ось це мене найбільше цікавить, був прототип чи ні? А якщо був, то хто? Невже Віктор Петров? Чи майор Вихор? А може ще хтось, невідомий нам, якийсь дуже засекречений, і вони сиділи разом на дачі десь в Пущі під Києвом, ловили рибу і отой невідомий згадував:" а от якось в Італії, був один граф..." До речі, італійський сюжет використав Дмитро Вересов в одному з романів про нащадків "Чорного ворона" є сюжет про винахідника, який працює дома.
А Дінара Асанова, відома радянська кінорежисерка, хотіла зняти телевізійний серіал за романом "І один у полі воїн", до речі, планувала шість серій, для СРСР це дуже довгий фільм мав бути.
Я б хотіла б продовжити перелік цікавих фактів, та, на жаль, знаю дуже мало. Окрім того, що книжка була шаленно популярна в часи СРСР, і продовжує перевдаватись в Росії та Україні. Втім, останню частину, "Над Шпреє клубочаться хмари" я українською мовою читала тільки в журналі "Дніпро" . Дуже старому журналі "Дніпро". Російською її видали в 2012 під назвою "Тучи над Шпрее".