Книжки і подарунки

Нарешті дійшла до пошти і відправила чоколядку для гри "Скоро Новий рік" та книжки з цукерками ще трьом дітям, моїм сестрам і братові в четвертих) в Брацлавському дитбудинку. Якось так заморочилась, що забула листа написати, що це для всіх подарунки, бо посилка адресована найменшій Руслані. Тут у френд-стрічці я надибувала дискусію, мовляв, чому дітям в школи-інтернати дарують книжки українською мовою, а не російською.
Відповідь проста: діти російською читають погано, бо не вчать її в школі. Враховуючи, що діти тепер взагалі мало читають, краще дарувати їм книжки тією мовою, яку вони знають. Правда, Оксанка (одна з сестер) знає ще італійську, вона на літні і зимові канікули вже кілька років в Італії гостює, і мене це тішить , і те, що в Італії, і що мову знає, все-таки багаж для дорослого життя є. Вчаться вони всі троє так собі, дуже середньо, а Вова, до всього, ще й тікає, просто не Вова, а їхня спільна тітка Галя, та теж у дитинстві блукала полями і лісами, не могли її знайти.За іронією долі, Вова тікає якраз до тітки Галі, вона його найближча родичка в селі, і це просто замкнене коло, як не обладнуй той дитячий будинок, які книжки не даруй, - все одно дитина повторює найгірший алгоритм дій своєї родини .