Загадка тітки Гольки - 2

Навіяно Великодньою темою в ЖЖ Зорянички.

Тітка Голька розповідає про своїх дітей.
- Андрій народився на Андрея, ну, то так і назвала, а Василь – на Великдень, тому і назвала Василем.

Загадка для всіх охочих розгадувати: Чому дитину, народжену на Великдень, назвали Василем?

Відгадка!!!!

Бо – василь-василь-васильочок, гей, васильочок…
Бо – першим разом василя садила, гей, василя садила, гей, василя садила…

Улюблена великодня веснянка-пісня-танок «Васильочок», традиційно, в часи тітки Гольчиної молодості , виконувалась в перший день Великодня на долині.
Мама моя розповідає, як чекала цього дня, і дуже переживала, щоб була гарна погода, бо в дощ не будуть співати і танцювати.
Веснянка «Васильчок» виконувалась разом з танцювальними рухами. Спробую описати як це було: дівчата ставала у два ряди, одна навпроти одної, і за кожним рядком пісні , почергового, обходили дівчину навпроти.
Тобто, один ряд – дівчата стоять, інший – крокують і обходять кожна дівчину навпроти і повертаються на своє місце. А потім ті, кого обходили, співають наступний рядок і роблять ті ж рухи, а перший ряд – стоять.
Десь так воно було.
Ми з подругами один час влаштовували веснянкові співи після Великодня у Вінниці, цікаво, що збирались малим гуртом, і молодь, яка випадково опинилась поруч з нами, приходила просто «на пікнік» ,приєднувалась , співали разом з нами, танцювали.

Чудя

Якщо витріпати доріжку, підмести і зібрати розкидані Мефодикові іграшки, а ще – напалити у грубі, ні в яке місто їхати не хочеться.
Ганка подзвонила, що приїдуть за нами у середу, а нам, ні мамі, ні мені – не хочеться їхати.
Лисогірка така хитра, в останні дні вміє повернутись найкращим боком: з найсинішим небом, цвіркунами і гарними людьми.
Тітка Голька має охоту опікуватись Чудею.
Шкода,що Чудя не має ніякого бажання спілкуватись з тіткою Голькою.

Хто така Чудя ?
Ви ж розумієте, що прилаштувавши Котю, ми одразу ж почали шукати новий клопіт на голову.
І клопіт знайшовся.
У вигляді руденькою собаці з умовним ім.»ям Чудя, яку мама вирішила погодувати, а Чудя – настільки стішилась, що в подяку за обід тепер живе у нас вже 5 день, чесно їсть все, що дають, і ще чесніше гавкає у відповідь на всілякі підозрілі звуки.
Ще вона любить супроводжувати нас з Мефодиком на прогулянці.
Тільки виїхали на долину, аж Марічка гукає:
- Зловіть цю собаку!
Я насторожилась. Навіщо Чудю ловити?
Виявилось, що Чудя має погану славу, ловить курей. Самі розумієте, в селі це майже вирок.
Правда, ми з мамою одразу ж заявили, що ми Чуді – не указ, це вона за нами бігає, а ми за нею – не будемо, не солідно.
-Ага, - сміється Марічка, - не вистачало вам ще по селі за собакою бігати.
Ми не бігаємо.
Чудя цілодобово стирчить на садибі, і , не схоже, щоб якась курка постраждала за ці дні.
Але позавчора шуляк ніс руду курку просто біля нашого садка.
Я всіх сусідів повідомила, що курку вкрав шуляк, не Чудя. Сусіди кивають, і в один голос переконують мене, що то не їхня курка, у них всі на місці, а от в Андрея, Ніни, Віти .. можливо і вкрали.:)
Мама дивиться на Чудю і журиться, вже обмірковує, чи не могли б ми її в місто взяти.
- Ага, в місто! Вільноблукаючу собаку – у квартиру!
Ясно, що до Мефодика нам і Йони забагато. Але Йона – своя, і вжилась, а Чудя – навіть гладити себе не дозволяє, куди її в місто везти.

Зате тітка Голька одразу зрозуміла, яка Чудя чудова собака. Вона голосно гавкає на всіх чужих! А їсть – мало, бо сама маленька. Така собі ідеальна сільська собака, проста в користуванні і економічно вигідна.
Тітка Голька радо б Чудю прийняла б до своєї садиби, на постійне місце роботи, та Чудя не згодна.
Чудя вирішила жити з нами.
У тітки Гольки троє собак різного віку і статі.
А у нас – одна киця Йона, собаче місце вакантне, їсти дають, чому це я маю звідси йти, - думає Чудя, і старанно гавкає всеньку ніч.

Отакий маємо клопіт.