Мефодик ходив у книгарню "Є"

Бо у нас критична ситуація - день народження похресниці, і ніяк не могла я сама дійти до книгарні. От ми виїхали гуляти в колясі, а Мефодик вирішив не спати, всівся і давай навкруги роздивлятись, так і крутив голівкою направо-наліво, і ми вже добрались до базару, і тут я згадала про книгарню "Є".
Повернули назад, якось вибрались по сходах (над двоє юнаків допомогли, інакше капець маминій спині, хто знає керівників "Є", шепніть їм, будь ласка, що важко мамі з колясею добратись до книгарні, я вже мовчу про людей в інвалідних візках, нецивілізовано якось) і гордо в"їхали в світ книжок.
Виявилось, що ми не тільки можемо заїхати, а навіть трішки між полицями порухатись, і нікому не заважали, бо в неділю по обіді там покупців майже немає, я це ще минулого тижня з"ясувала. Словом, Мефодик сидів у колясі і роздивлявся, поки я швиденько (бо там занадто тепло було) обирала книжку.
За 15 хвилин мусили їхати назад, бо Мефодику набридло сидіти на одному місці(хоча книжки він любить, але ж тут ніхто йому книжки не дав, а що марно дивитись на стелажі?), а книжку для дівчаток, на щастя, ми знайшли швидко, дякуючи продавчині, вона дійсно допомогла.
Якось з"хали вниз по сходах і щасливо заснули.То втішена мама рушила до музею Коцюбинського, де помилувалась мотанками, поки Мефодик дивився свій денний сон між клумбами, на яких ще немає троянд, але вже є підсніжники.

Між іншим

Поки я морочилась, крутилась, падала від утоми, тривожилась, сердилась, боялась, нервувалась,сподівалась без надії і з надією,мріяла, мовчки дивилась в одну точку на стіні, розгадувала свої і чужі сни... словом, поки я всілякою фігнею переймалась, між іншим , - настала весна.
- А з чого ви це бачите? - запитала б моя вихователька у дитячому саду.
- А просто відчуваю!