Знову про лаванду

Мрії стають реальністю. Посіяла лаванду на вікні (звучить, майже як на камені), і вона почала сходити. Хоча в голові звучить початок вірша Винничука "В моїй душі хтось посадив осику...", але в реальному житті я посіяла лаванду і збираюсь її висадити в Лисогірці, аби село наше поступово наближалось до Провансу.
Останнім часом, яку книжку в руки не візьму - все або про Прованс, або про Тоскану. Де заможні англійці чи американці купують собі садиби і пізнають місцеві звичаї.
Засаджу свою садибу лавандою і буде все синє-синє, і пахощі як в раю. Хоча в раю я не була, то й як там пахне - не знаю. Приятель якось розповідав, що наше земне життя, насправді, перший рівень раю, і від самого народження ми живемо в раю. Вже.
Я щось не впевнена, чи в раю трапляються цунамі.Через те і ця гіпотеза здається мені вірною не для всіх землян.

Сонне

Приснилось мені сьогодні, що маю здавати екзамен з математики. Шкільний. У якійсь невідомій мені школі, де я вчуся, і де треба ту математику здавати, а я не була ні на жодному занятті. Мені такий сон часто сниться, і ніяк я ним покерувати не зможу, згадати, що давно я школу закінчила.
Але деякі успіхи у мене є: у сні я зловила якусь дівчинку і почала її розпитувати, що це за екзамен з математики і як його здають.
- А у нас не здають математику, - повідомила мені дівчинка.
- Чому?
- А у нас французька спецшкола, ми іноземну мову вивчаємо.
На цій оптимістичній ноті я одразу ж стішилась і заспокоїлась, а як я здаватиму французьку - навіть на думку не спало. Мабуть, в тій сонній школі я її ретельно вчу.