(no subject)

Вона переходила дорогу...

А я і не чекала. Цього ніколи не чекаєш. Йдеш собі, в своїх думках і клопотах, нічого не помічаєш, а тут - вона . Чимчикує.

В усі свої чотири лапи.

Через дорогу.

Я пришвидшила крок. Вона - теж.

Я побігла. Сподівалась перехопити її на тротуарі.

Марна надія. Вона шмигнула просто перед моїми ногами. У сусідній двір. А я - за нею. А вона - між гаражі. А я - теж туди. А вона - на дерево. А я - під дерево. Далі бігти було нікуди.
Нарешті ми зупинились.

- Божевільна, дурновата, - прошипіла кішка.- Як ти смієш перепиняти мене ? Ти знаєш, ким я була у Єгипті?

Отож бо і воно, що знаю. Просто біда з цими кицьками, тільки побачиш ось таку, з ходою жриці (бо саме жриці люблять йти поперек дороги), спробуй наздогати! А наздоженеш - вона фиркає, і ображається.

Отак і бігаємо, тисячі років, люди-кішки, кішки-люди. Ми - шукаємо прадавнє знання, кішки - чистий спокій. Це ж заради цього чистого спокою вони вигадали легенду про нещасливість своєї появи на людських шляхах.

Думали, відчепимось ? Ніколи !

- Зараз же злазь з того дерева і розказуй таємниці своїх пірамід!
- Мяу!

Я це люблю

Люблю осіннє місто.

Гамірні вулиці, крамниці і кав"ярні, студентські дешеві дешеві їдальні і вишукані ресторани, базари і бутики.

Люблю купувати книги і виноград, вирощений десь в передмісті.

Люблю відділи для рукодільниць з стієчками муліне різних відтінків. І магазини тканин. Зі стосами шерсті, ситцю та неймовірних стовідсоткових акрилів.

Люблю йти через міст і дивитись на річку. І їхати вечірнім безлюдним трамваєм.

Люблю купувати простирадла і наволочки. Вибирати креми в ДЦ. Гортати журнали у "Сільпо". Підглядати за інструкціями для касирів в "Еко". І першою вітатись, до того, як вони скажуть "Здравствуйте!"

Люблю книжковий ларьок Єфіма Матвійовича. І власника, і асортимент, і поговорити про літературу.

Люблю купувати квитки у залізничних касах. Люблю їхати в далекі мандрівки.

Люблю повертатись.

Люблю сидіти вдома і читати довжелезну цікавезну книжку.

І коментарі до моїх заміток.

І писати щось в блогах.

І проекти - писати, а ще - коли їх фінансують.

Люблю вискочити з-під комп"ютера і вже через дві години їхати на підводі сільською дорогою. Сидіти в своїх білих туфельках. які чимчикували Прагою і Краковом, на мішках зі збіжжям. Дивитись на небо. Чудуватись, що коняку звуть Юля.

Люблю яблуні край дороги, всі в червоних яблучках. Люблю, що вони нічиї. А просто - для краси.

Люблю вигін. І бузину. Коли цвіте. і коли вже ягоди достигають.

І ясени на вигоні. І лелек на ставках. І гусей, які летять до води.

Все це люблю. Все, що зветься життям.


" хоч спинись і з Богом говори ".