Цукерковий регламент

В дитинстві я все розуміла буквально. Не тільки розуміла, а ще й діяла відповідно до свого розуміння.
Якось, дошкільням я отримала кульок з цукерками від когось з родини. Тато порадив мені не їсти зразу. "З"ж одну зараз. а одну - в обід !" - сказав він.

Я вирішила, що цукерки так і потрібно їсти: одну зранку, одну в обід, а одну - ввечері. Всесвіт в дитинстві видавався влаштованим розумно. В усьому, і у споживанні цукерок теж.

Отой кульок я їла кілька днів. Карамельки зі сливовим повидлом були смачнющі, але я дотримувалась регламенту:вранці, в обід і ввечері. Аж поки не пожалілась бабусі, що так хочу цукерочку ще одну.

- То з"їж !- порадила бабуся.

- Але ж я вже їла обідню !

- То з"їж ще одну, - не розуміла бабуся.

- А тато...- я намагалась пояснити і тут надійшло прозріння.

Виявляється. цукерки не потрібно їсти по регламенту, можна так , як мені хочеться. В обід я з"їла дві цукерки. Але на вечерю - сумлінно витягла з кулька одну.

Яким же був мій подив, коли в останній день мого цукеркового регламенту для завершення циклу не вистачило якраз вечірньої цукерки.

Ні, таки розумність у будові Всесвіту була.

Було мені вчора видіння

Замість янголів і святих побачила я дівчинку зі скакалкою.
Себе.
Згадала, як в дитинстві вчилась стрибати зі скакалкою. Трбеа було різні види стрибків опанувати,і, чомусь, дуже важко було мені навчитись перехрещувати руки. Була там така складна техніка.
Пам"ятаю, як в селі блукала по садибі з тією скакалкою, стрибала і плутала... цілими днями... аж поки не навчилась.
А вчора дівчинка ясно стала перед очима. Зі своєю скакалкою.

Хм, хто вчив психологію, розтлумачте, ця дівчинка - моя суб-особистість ( як це слово пишеться, я вже забула)?
Що ж то має значити ?