Вечірнє грибне

[rich_ka]

Екскурсійне літо продовжується. За городами підозріло гуло, але ми ввечері вибрались в протилежний бік – в старий садок по гриби. Садок носить горде ім»я колгоспного, але краще до нього підходить друга частина приказки, тієї, про все колгоспне, все моє. В розумінні – нічиє. Через це садок нечищений і некошений, а дикі тваринки почуваються в ньому набагато комфортніше ніж люди.  Правда, ми нікого не зустріли. З тварин. На щастя. Бо я б удруге не наважилася б туди йти. А, і людей теж не було. Крім нашого гурту.
Поки бабуня збирала гриби, Мефодя бавився з подружкою на галявинці, а я знайшла трохи чебрецю.
Три торби грибів вполювали хвилин за сорок, майже всі в одному місці. Мефоді подарували маленьку червиву бабку, я її залишила на сосні, феям.:)Тепер маємо проблему, ні, не перемовини з феями через червиву бабку, у них тих бабок…. І без нашої вистачає. Проблема в іншому, як грибника вкласти спати. Грибник Мефодя сидять в кріслі, переглядаючи мультик про поросятко Піглі, і відмовляються спати, бо «нічки тошки», тобто нічки трошки, а коли трошки – вони не сплять.