Про "Художницю"

Читаю зараз мало, уривками, а часу для опису вражень ще менше.Але сьогодні приїхала перевешня сестра, і , наче з"явилось кілька вільних хвилин для книжкової писанини.
Недавно прочитала "Художницю" Надії Гербиш-Шевченко. Книжка для мене особлива, бо авторка її - популярна українська блогерка hudozhnytsya, тішить, що у нас блогерки стають письменницями, а ще - книжка видана в електронному форматі і продається на Амазоні!!!! Останнє для мене - річ неймовірна, бо Амазон - це щось таке велике й таємниче, на яке не знаю як звичайні люди дістаються. Однак, Надія змогла, сподіваюсь, за нею зможуть й інші українські автори там продавати свої твори.
Але менше з тим, трішки про книгу. Гарна дівчача проза. Приємно прочитати щось українською мовою, де ні слова про історію-політику-мову, де пишуть про звичайні буденні проблеми людей, але від того ті проблеми не стають менш вартісними .
Бо що може бути важливішим за пошуки себе і свого місця в світі? Саме цим займається героїня повісті Неждана (так її назвали на честь позащлюбної доньки Ярослава Мудрого з одноіменного художнього фільму). Неждана, як на мене, не дуже вдале ім"я для дівчинки, у фільмі ту дівчинку підкинули чужим людям, а сучасну Неждану не те, щоб підкинули, її, якщо точніше висловитись, постійно кидали: спочатку тато, потім мама поїхала на заробітки в Італію , а дитина, так традиційно, залишилась сама. І - почала жити як уміла.
В Нежданиному пізнанні сучасного світу було багато гіркоти, багато помилок, багато марних спроб знайти місце, в якому вона буде жаданою.
Загалом , "Художниця" - дуже сімейна книга, і як читання для батьків і дітей, і як книга про цінність сім"ї ."В сім"ї ми знайдемо любов, підтримку, реалізацію своїх мрій , але не буде цей шлях легким," - таку ідею пропонує читачам Надія Гербиш-Шевченко. Епізоди, в яких йдеться по сімейні стосунки, мене зворушують найбільше. Погодьтесь, навколо ми бачимо і чуємо багато історій про те, як зруйнувати стосунки, і дуже мало прикладів як їх будувати .

Мова "Художниці" - авторці вдалося витворити не один гарний вислів, який так і проситься в афоризми.Запам"яталось: "те, що іншим видавалось цвітом, насправді було цвіллю".

А про окремі недоліки книги писати не хочу, бо авторка молода, вона ще "розпишеться" і набуватиме майстерності з кожною книгою. Я вважаю, що вправлятись в красному письменстві краще не в шухляду, а презентуючи читачам і , дуже бажано, ще й отримати за це гонорари. Те, що молода письменниця знайшла можливість не просто книгу написати, а ще й видати її , можу тільки привітати і з нетерпінням чекати нових книжок.