![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Коли мені не допоможуть вірші і вже не допоможуть лікарі..
Я переглядатиму своє життя і, мабуть , про щось шкодуватиму.
- Для чого людина жиє?- спитала баба Надя, сапаючи бараболю якраз за три місяці до своєї смерті. І сама ж відповіла:
- Находитися, наробитися, надуматися...
Оце написала, і зрозуміла, що вперше за чотири роки згадала її без болю і суму. А тоді не вірила, що колись переболить.Як вона вставала з межі, крутячись клубочком, майже повзла, і все одно йшла сапати. Як казала Ганці: "Г'Аню..", таким українським звуком "г", що й не знаю, чи ще від когось таке почую. Як стала янголом, а я не встигла їй розказати, як я її люблю.
Хочеться жити так, щоб не шкодувати.
Написала і подумала, що не зовсім в це вірю. Про оті перегляди життя, і передсмертні жалі. Баба Надя шкодувала , і багато про що. А я шкодую, що не встигла їй подякувати. За її життя і за все,що вона зробила для мене. Що була мені рідною багато -багато років. І позичала чару, якщо треба, і питала, "чи ти не голодна", і розказувала життєві історії, і перебирала цибулю, і взагалі, вона просто була.Світила вікном навпроти нашої хати, і вже ставало тепліше.
Я не знаю, за чим шкодуватиму перед смертю, лишень хочу стати бабою Надею для когось, такого як я, а ті всі жалі... не все задумане в житті вдається здійснити, обігріла чиюсь змерзлу душу, то вже можна і не шкодувати, що жила марно.
Отакий сумбур "вместо мислів".
Вот пять наиболее распространенных сожалений умирающих с комментариями Бронни Вэе:
1. Я сожалею, что у меня не было смелости, чтобы жить жизнью, правильной именно для меня, а не жизнью, которую ожидали от меня другие.
Это наиболее распространенное сожаление среди людей. Когда люди осознают, что их жизнь почти закончена, они могут оглянуться назад и легко увидеть, какие их мечты остались не реализованными. Большинство людей едва ли пытались исполнить даже половину из их мечтаний и должны были умереть, зная, что это происходило только вследствие выбора, который они сделали или не сделали.
- Для чого людина жиє?- спитала баба Надя, сапаючи бараболю якраз за три місяці до своєї смерті. І сама ж відповіла:
- Находитися, наробитися, надуматися...
Оце написала, і зрозуміла, що вперше за чотири роки згадала її без болю і суму. А тоді не вірила, що колись переболить.Як вона вставала з межі, крутячись клубочком, майже повзла, і все одно йшла сапати. Як казала Ганці: "Г'Аню..", таким українським звуком "г", що й не знаю, чи ще від когось таке почую. Як стала янголом, а я не встигла їй розказати, як я її люблю.
Хочеться жити так, щоб не шкодувати.
Написала і подумала, що не зовсім в це вірю. Про оті перегляди життя, і передсмертні жалі. Баба Надя шкодувала , і багато про що. А я шкодую, що не встигла їй подякувати. За її життя і за все,що вона зробила для мене. Що була мені рідною багато -багато років. І позичала чару, якщо треба, і питала, "чи ти не голодна", і розказувала життєві історії, і перебирала цибулю, і взагалі, вона просто була.Світила вікном навпроти нашої хати, і вже ставало тепліше.
Я не знаю, за чим шкодуватиму перед смертю, лишень хочу стати бабою Надею для когось, такого як я, а ті всі жалі... не все задумане в житті вдається здійснити, обігріла чиюсь змерзлу душу, то вже можна і не шкодувати, що жила марно.
Отакий сумбур "вместо мислів".
Вот пять наиболее распространенных сожалений умирающих с комментариями Бронни Вэе:
1. Я сожалею, что у меня не было смелости, чтобы жить жизнью, правильной именно для меня, а не жизнью, которую ожидали от меня другие.
Это наиболее распространенное сожаление среди людей. Когда люди осознают, что их жизнь почти закончена, они могут оглянуться назад и легко увидеть, какие их мечты остались не реализованными. Большинство людей едва ли пытались исполнить даже половину из их мечтаний и должны были умереть, зная, что это происходило только вследствие выбора, который они сделали или не сделали.