![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Як ми знайшлися або знову про Йону Премудру
Хто слідкує за Йониними пригодами в далеких селах, пам"ятає, що котенята знову зникли. Ми обшукали хліви, стару хату і під навісом в дровах подивились, а їх ніде не було.
Місце ймовірного котенятоперебування обмежувалось в нашій уяві садибою і хатою. Хоча, добре подумавши, спокійно і без зайвих емоцій, можна було б зазирнути в сусідні садки, з в порожніми будинками в комплекті з хлівами та навісами. А ще - киця,як спадкоємиця єгипетських жриць, а це всім відомо, цілком могла перескочити в інший світ і сховати там своїх діток . Просто з Ганчиної Магічної кімнати, повністю укомплектованої для таких мандрівок ( ну, хіба черепа не вистачає).
Несподівано великим спецом по кицячій поведінці виявився сусід дядько Петро.Він одразу ж вказав на нашу головну помилку. Виявляється, мама, демонструючи котенят, зсунула ящик з місця. І саме тому Йона малят переховала. Та ще й наказала їм сидіти тихенько, щоб ніхто не знайшов.
Мамина сестра в третіх тітка Голька сповістила, що нічого дивного в Йониній поведінці немає. ЇЇ власна кицька теж таке зробила. Онуки без кінця тягали котенят по садибі, а вона їх раз - і сховала. Аж через три тижні знайшлися!
- Так і я ж кажу, - заспокоїв односельчанин Андрей, - через кілька тижнів кицька сама котенят виведе.
Ага, через кілька тижнів! А раптом з ними щось сталося! А спека! А чужі коти! А страшні куниці і тхори! Скільки пасток чигає на бідних малюків в цьому світі!
І тільки конспіраторка Йона не тривожилась.Ходила з хитрим виглядом,наче й нічого не сталося. А ми все шукали і шукали.
Аж якось вранці до мене прибігла Ганка.
- Тьотю, я знаю, де котенята!
Надто змучена Йониними викрутасами, я не проявила достатньо інтересу до цього повідомлення.
- І де?
- За стіною, в Магічній кімнаті!
Ну от, так я і знала, Ганка знову щось наплутала.
- Вони ж і раніше були за стіною в Магічній кімнаті.
- Та ні, тьотю, не там, не з правого боку, а з лівого. Я тільки прокинулась, а тут Йона прибігла, і я чула як вона стрибнула за стіною, а потім котенята занявкали.І Йона теж нявкала .
Я не знала , що й думати. Там же двері, з лівого боку за стіною,і двері зачинені. Як Йона могла туди залізти, та ще й з котенятами?
- Дуже просто могла, - роз"яснила мама особливості хатньої архітектури, - там горище по всій площі хати.Невеликий проміжок між стелею і дахом, можна залізти, якщо по-пластунськи.
Виявилось, що мама колись туди лазила, комин підмащувати. А хитрюга Йона знайшла цей шлях і перенесла котенят в безпечне, на її погляд, місце. От чому Ганка чула ніби хтось ходив по підлозі. Насправді, Йона ходила по стелі, а здавалося, що вона в кімнаті.
В будь-якому разі, вирішили котенят з-за стіни витягати, задля їхньої безпеки, і нашої радості. Бо як можна жити в хаті з котенятами і не мати змоги ними потішитись?
Знову спорядили пошукову групу у складі мами і Ганки, дочекались, доки Йона спустилась поїсти і рушили рятувати котенят.
За хвилину з гори прибігла Ганка.
- Тьотю, сидіть тихенько, бо не чути як котенята нявкають.
Потім загукала мама:
- Несіть сюди Йону!
Ганка побігла на сходи , знайшла Йону, яка мирно пила своє молоко, і з криком:
- Йоно, кидай молоко, пішли до дітей! - потягла кицю наверх.
І що ж? Виявилось, що наша киця точно не комуністка і не анархістка, вліво не ходить.Скільки її за стіну не запихали, вона вперто рвалась в правий бік. Врешті, пошукова група здалась, і відпустила кицьку. Йона підійшла до дверей з правого боку, озирнулась підозріло на маму і Ганку, мовляв, чого це ви за мною шпигуєте, і полізла. Туди, де відрові банки.
Шукачки рушили за нею. Йона знову озирнулась, вже біля комина, обійшла його по колу - і зникла. В непередбаченій архітекторами дірці за комином.
Рятувальниці трохи помигали ліхтарем, але нічого не побачили. Десь в глибині тієї дірки щось темніло, і це щось могло бути котенятами.
Премудра киця влаштувала в нашій хаті свою персональну криївку. Ні, вона не лазила понад стелю, вона спустила дітей в проміжок між підлогою другого поверху і стелею першого.
І тут ми нічого вдіяти не могли. Хіба хату розбирати...Або благати кицю витягти дітей на сонце. Та хіба вона нас послухає!
Місце ймовірного котенятоперебування обмежувалось в нашій уяві садибою і хатою. Хоча, добре подумавши, спокійно і без зайвих емоцій, можна було б зазирнути в сусідні садки, з в порожніми будинками в комплекті з хлівами та навісами. А ще - киця,як спадкоємиця єгипетських жриць, а це всім відомо, цілком могла перескочити в інший світ і сховати там своїх діток . Просто з Ганчиної Магічної кімнати, повністю укомплектованої для таких мандрівок ( ну, хіба черепа не вистачає).
Несподівано великим спецом по кицячій поведінці виявився сусід дядько Петро.Він одразу ж вказав на нашу головну помилку. Виявляється, мама, демонструючи котенят, зсунула ящик з місця. І саме тому Йона малят переховала. Та ще й наказала їм сидіти тихенько, щоб ніхто не знайшов.
Мамина сестра в третіх тітка Голька сповістила, що нічого дивного в Йониній поведінці немає. ЇЇ власна кицька теж таке зробила. Онуки без кінця тягали котенят по садибі, а вона їх раз - і сховала. Аж через три тижні знайшлися!
- Так і я ж кажу, - заспокоїв односельчанин Андрей, - через кілька тижнів кицька сама котенят виведе.
Ага, через кілька тижнів! А раптом з ними щось сталося! А спека! А чужі коти! А страшні куниці і тхори! Скільки пасток чигає на бідних малюків в цьому світі!
І тільки конспіраторка Йона не тривожилась.Ходила з хитрим виглядом,наче й нічого не сталося. А ми все шукали і шукали.
Аж якось вранці до мене прибігла Ганка.
- Тьотю, я знаю, де котенята!
Надто змучена Йониними викрутасами, я не проявила достатньо інтересу до цього повідомлення.
- І де?
- За стіною, в Магічній кімнаті!
Ну от, так я і знала, Ганка знову щось наплутала.
- Вони ж і раніше були за стіною в Магічній кімнаті.
- Та ні, тьотю, не там, не з правого боку, а з лівого. Я тільки прокинулась, а тут Йона прибігла, і я чула як вона стрибнула за стіною, а потім котенята занявкали.І Йона теж нявкала .
Я не знала , що й думати. Там же двері, з лівого боку за стіною,і двері зачинені. Як Йона могла туди залізти, та ще й з котенятами?
- Дуже просто могла, - роз"яснила мама особливості хатньої архітектури, - там горище по всій площі хати.Невеликий проміжок між стелею і дахом, можна залізти, якщо по-пластунськи.
Виявилось, що мама колись туди лазила, комин підмащувати. А хитрюга Йона знайшла цей шлях і перенесла котенят в безпечне, на її погляд, місце. От чому Ганка чула ніби хтось ходив по підлозі. Насправді, Йона ходила по стелі, а здавалося, що вона в кімнаті.
В будь-якому разі, вирішили котенят з-за стіни витягати, задля їхньої безпеки, і нашої радості. Бо як можна жити в хаті з котенятами і не мати змоги ними потішитись?
Знову спорядили пошукову групу у складі мами і Ганки, дочекались, доки Йона спустилась поїсти і рушили рятувати котенят.
За хвилину з гори прибігла Ганка.
- Тьотю, сидіть тихенько, бо не чути як котенята нявкають.
Потім загукала мама:
- Несіть сюди Йону!
Ганка побігла на сходи , знайшла Йону, яка мирно пила своє молоко, і з криком:
- Йоно, кидай молоко, пішли до дітей! - потягла кицю наверх.
І що ж? Виявилось, що наша киця точно не комуністка і не анархістка, вліво не ходить.Скільки її за стіну не запихали, вона вперто рвалась в правий бік. Врешті, пошукова група здалась, і відпустила кицьку. Йона підійшла до дверей з правого боку, озирнулась підозріло на маму і Ганку, мовляв, чого це ви за мною шпигуєте, і полізла. Туди, де відрові банки.
Шукачки рушили за нею. Йона знову озирнулась, вже біля комина, обійшла його по колу - і зникла. В непередбаченій архітекторами дірці за комином.
Рятувальниці трохи помигали ліхтарем, але нічого не побачили. Десь в глибині тієї дірки щось темніло, і це щось могло бути котенятами.
Премудра киця влаштувала в нашій хаті свою персональну криївку. Ні, вона не лазила понад стелю, вона спустила дітей в проміжок між підлогою другого поверху і стелею першого.
І тут ми нічого вдіяти не могли. Хіба хату розбирати...Або благати кицю витягти дітей на сонце. Та хіба вона нас послухає!