Куди б я не їхала, куди б я не йшла...

[rich_ka]

У мене сьогодні вечір вдячності.
Мефодя заснув, а Йона вилізла на руки і муркає. Вона така довершено гармонійна,  таке тепла і спокійна. і я подумала, що навіть не згадаю, коли сиділа з Йоною на руках. Останні три роки точно не сиділа.
Раніше вона завжди мене заспокоювала, тільки руки в хутро засунь і вже легше.
Глажу Йону і шепчу їй на вушко свої "дякую".
За те, що вона є в моєму житті, за любов, довіру і "мунь-мунь".

Тваринам рідко дякуємо, правда ж? Любимо їм, а дякуємо рідко за їхню любов, частіше - за службу