В тебе теж підозра, що тих Сонечок-Морозенок в природі не існує, а такий собі колектив авторів:), а як колектив авторів - то могли б хоч трохи постаратись. Особливо Марія Морозенко, це просто посібник "Як не треба писати дитячі вірші".
Ганна Чубач - неймовірна, я так тішусь, що вона пише для дітей, пам"ятаю з дитинства її "дорослі" вірші, отой, про тернову хустку,а тепер Мефодя "Хто що їсть" може сам декламувати, але все одно змушує мене читати, а з Вороньком була смішна історія, нам сусідка принесла старий буквар, і єдиний притомний текст у ньому - "Йшов сніжок на торжок" Воронька, все інше не уявляю, як дітям читати.