Спостерігаю, як Мефодик вчиться адаптовуватись до змін. Сприймає він їх по- філосовськи. Якщо нема чогось в хаті, йогурту, сметани чи перцю, ну то "нема". Треба йти до "дяді-тьоті" і купувати. Але вже не вимагається йти в цю ж хвилину. Можна завтра, чи через місяць.
Вирішилась проблема з купівлею машинок-іграшок. Поки я думала, як дитині пояснити, бабуня не витримала і розтлумачила Мефоді, що грошей нема. Тому джип не купуємо. Я схопилась за голову, а як же фен-шуй!? і взялась тлумачити дитині , що взагалі гроші є, на йогурт і на коко, і на штанці, а от на машинки - нема.
Мефодя повірив. Гроші теж. Здійнялись у небо і полетіли в вирій. Збираються там у зграї-хмарки, щоб проллятись щедрим дощем з красивих купюр просто у нашу хату. Дощу чекаємо з дня на день. :)
Вже зафіксовані невеликі короткочасні опади. Місцями. Взятий за свідка цієї події (тобто отримання гонорару за лекції сільським головам) Мефодя , побачивши купюри в маминих руках, одразу ж радісно загукав :"Гоші!", і з надією додав: "Джип". Я пообіцяла купити джип. Коли - не уточнила. Мефодя не наполягає. Він вже зрозумів, що джипи щодня не купуються.:) А жаль.
