Як переїхати митницю і естонські авіалінії

Люблю Остапа Вишню і естонське консульство. Надихнуло воно мене на гарні передчуття. Але - естонські авіалінії виявились не такими гарними. Вперше в житті я летіла в літаку,де не пропонували не те щоб чаю-кава-віскі,але навіть мінеральної води.

Вважалось,що пасажири за півтори години польоту в Естонських авіалініях і майже двохгодинного мордування в реєстраціях-прикордоннях-митницях і т.д. зголодніють настільки,що спокусяться чаєм за 15 естонських крон в паперовому стаканчику та іншими лагоминками. Я обурилась, перевела подумки все те в гривні і мужньо нічого не купувала.( Читати далі )

Гамбург.Дурниці, якими ми переймаємося

Гамбург. Отже, у мене є така родичка, статус якої я ніяк не можу визначити. Вона тітка моєї мами, отже - вона наче моя бабуся, але ж не бабуся, а щось близьке до того. Ми називаємо її Тітка, бо більше рідних тіток у мами нема.
Тітка розповіла мені про Гамбург. Її покійний чоловік був у концтаборі під час війни. Він навіть мав на руці татуйований номер. Цей концтабір був біля Гамбурга, і коли місто розбомбили американці (здається), то в"язнів виганяли розбирати руїни. Місто було настільки зруйноване, що не можна було навіть визначити, де вулиці, а де - будинки. А в підвалах будинків залишались люди. Деякі підвали розкопали аж через два тижні, коли живих вже не залишилось. Уявіть собі, що людина перед бомбардуванням поїхала з міста в справах, і ось вона повертається? Що застає замість дому і родини?
Після цього випадку чоловік нашої Тітки ніколи не переживав через буденні речі: нестачу грошей, втрату майна, роботу, погоду. . . Він вважав, що перейматись можна тільки здоров"ям дітей і дружини, і все. .. Тобто, все інше - не має значення, якщо пам'ятати про Гамбург.
Я б написала б слово "Гамбург" великими літерами на стінах сучасних будинків, аби пам"ятати , якими дурницями ми переймаємось!