rich_ka: (Default)
У нас мальви цвітуть. І лаванда. І флокси щойно почали.
Дні такі теплі, наче вже вересень, таке останнє осіннє тепло.
Ввечері корови йдуть з поля і вулиця пахне молоком.
І копиці сіна везуть на підводі, як і сто років тому.
Щось від вічності. Корови з поля, сіно на підводі.
Йона каже "мур-мур", а Мефодя - всім чемно дякує.

Сьогодні в нас були гості. Дивно так, тут рідко хто приходить.
Гості принесли Мефоді банку свіжого меду, щойно викачаного.
Я колись вміла качати мед. А тепер - забула, що там і як.
rich_ka: (Default)
Давно хотіла про це написати. Подумки складаю свої тексти,  от би дійти до зошита і зразу написати,  та що поробиш, як доходжу до зошита, чекає мене інший твір, моя найкраща казка, і ніяк не вловлю часу для творчої праці.
А думки крутяться собі, крутяться, надто коли  я тут, на далеких селах, де все з дитинства знайоме, а втім – тепер інше. Немає вже тих людей, з якими жила, і тих хат, куди ходила. І навіть груша, посаджена моєї прабабою, вже нежива, спиляли її нові господарі, бо всохла.
І черешня на межі, посаджена моєю бабою, як прийшла сюди в невістки, теж доживає останні літа, всихає потроху, гілка велика взимку відчахнулась. Замість черешень маємо клопоти, як ту гілку відпиляти, та й черешню теж треба якось попорати, щоб не лежала в траві сухим деревом.
Трава. Трава залишилась.
Трава мене пам»ятає.
Трава відгукується на мої кроки, і на мить здається, що все так, як мало бути.
Я живу в своєму селі, в рідній хаті, а навколо – друзі й родичі. І чай з суницями.
Чай з суницями там, де була колись громада.

Бог каже: «І буде громада «.
Ан ніяк.
Не буде.
Десь поділись трипільці і скіфи, вчені гадають, що з ними стало. А те, що і з цим селом. Полинули, хати покинули, залишили нащадкам сміття для дослідження . Я набираю торбу черепків і мрію колись обкласти ними грубу. Оригінальний елемент хатнього дизайну, панно з трипільсько-скіфських черепків.В центрі я додам кілька крем»яних скалок, від ножів.Якщо ще знайду, звичайно. Вдячні нащадки вперто розорюють це поле, рік у рік, а я навіть не знаю, як його врятувати. І чи варто?

Історія йде собі далі, а я думала, що вона стоїть біля порогу.І дивиться, хто їде по соші. Я думала, є місця, в яких час зупинився. Смішна. Мабуть, залишаюсь дитиною досі.
Дорослі знають, що нічого сталого не має.
Я – дитина прадавніх народів. Ще не прийшли мудрі греки і не сповістили, що все тече, все змінюється.
Я все ще вірю в чай з суницями.
І в громаду.
І в село, де житиму з родичами і друзями. І в те, що не спротивіють вони мені як гірка редька, а будуть в радість. І я їм.
Втім, я багато про що мріяла в своєму житті. Але віра – це не мрія, правда ж?
Мені сняться лебеді на нашому вигоні. Чи гуси. Або гуси-лебеді, які прилетіли в наше село і вкрили собою весь вигін. А я дивлюсь на них, і , як правдива блогерка, гукаю Аню з фотоапаратом.
Диво-диво, ніколи ти не закінчишся...
rich_ka: (Default)
А коли мене запитають, колись, через десятки років, мене, втомлену і сиву, запитають про цю весну,  мовляв, а як ви жили тоді, в травні 2013, я не хочу нічого розповідати. Нічого про сумніви, страхи, спогади і роздратування. Нічого про розпач і паніку,  жодного слова про безнадію і про головний біль. Я навіть про спеку не говоритиму.  І про комарів теж. Не сподівайтесь.
Я скажу: " В травні 2013було тепло. Ми пили чай з м"ятою."
Хоча, ні, м"ята - це трохи банально.
Я краще скажу так : "Ми пили чай з сушеними суницями".
Це все, що я хочу пам"ятати про цю весну.
Чай з сушеними суницями. Великі глиняні кружки з зеленою поливою, така трішки недбала робота, барва переходить від бежевого до зеленого, химерні плями, що видають невмілого, але щирого майстра. І жменька суниць в глибокій керамічній мисці, все, що залишилось від зимових запасів.
Я уявляю собі це так чітко, зелені кружки і запах суниць. Я вигадаю подробиці. Скатерки і серветки. Плетені крісла і довгі лави. Білий бузок в синій вазі. Альтанка з серпанком, від комарів.
Втім, про комарів я не розповідатиму. Тільки чай з сушеними суницями.
Цієї весни я пила чай з сушеними суницями. Чуєте, спокійні і досвідчені нащадки? Вірте, так воно і було...
rich_ka: (Default)
Останні місяці я перетворилась в майстриню чайних композицій. Полюбила пити чай з сушнею різною.
Чорний з бергамотом+суниці, зелений+малина, малина+черешні+суниці+липовий цвіт. Раніше додавала шипшину, але з моїми темпами вся шипшина в домі вже знищена.
Може перейти на сушені яблука? Плюс зелений звичайний?

А я можу вважатись майстринею хенд-мейд, якщо майструю чаї?

Вже уявляю фото і описи:смачні сушені сунички зібрані власними руками в екологічному чистому полі.
Можна насиляти на нитку і робити намисто. Трошки поносити, а як набридне - запарити в чай! О, а можна просто носити таке смачне намисто (сунички, черешеньки, малинка, вишеньки, яблучка), а коли п"єш чай, щось відривати і запарювати.

До речі: екологічність суниць гарантується місцевими сільгоспвиробниками:10 років нічого не сіють.Романтики.

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 10:44 am
Powered by Dreamwidth Studios