rich_ka: (Default)
Мої двоюрідні брати приїхали з далеких сіл рятувати нашу квартиру від кривих стін і потрісканих стель. МИ раді , бо приїхала родина, і часто згадуємо мого тата, їх дядька.

Сьогодні Толя кричить з кухні:
- Дайте ножНиці!
Мама поправляє:
- Не ножНиці, а ноЖИці, від слова "ножі", а не "ноги".

Покійний тато ще любив додати в таких випадках: ножиці/ручиці, ріжемо ножами, тримаємо в руках.
А якби різали НОГАМИ, то було б НОЖниЦІ.

P.S.Не знаю, наскільки правильне це пояснення з погляду філологів, але запам"ятовується легко і на все життя.
rich_ka: (Default)
Тато мій покійний мав таку собі ідею в голові: якщо він людина з вищою освітою, то мусить розмовляти українською літературною мовою.
А був він з подільського села, де і досі замість "о" в деяких словах кажуть "у". І це звучить так: кУорУова, кУоняка. Прикольно, але для вчителя трудового навчання - не дуже.
Тому однієї зими тато набрав в школі підручників з української мови і цілісіньку зиму вивчав наново всю програму.( Перший раз він її пройшов в післявоєнні роки, в сім"ї було п"ятеро дітей, а батько загинув, тому якість навчання ..самі розумієте).
Я потім ніяк не могла зрозуміти, чому в нашій сільській хаті стільки підручників з української мови ...
А коли ми переїхали в місто, "городські" діти все дивувались, як дивно я розмовляю, "різінку" називаю "гумкою"...

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 06:45 am
Powered by Dreamwidth Studios