rich_ka: (Default)
Продовження.
Початок:http://rich-ka.livejournal.com/182906.html

Через це раннє вставання  в родині з»явилось багато вільного часу. Ми вирішили провести мозковий штурм, як цей час використати? Поступили пропозиції:
-         мити вікна на балконі , від бабуні,  - відхилено;
-         йти на гойдалку гойдатись, від Мефоді, - відхилено;
-         дивитись серіал і читати ЖЖ, від мене, -  відхилено;
-         читати Марину Левицьку, і дати всім спокій, від тьоті Раї, -  відхилено.
Врешті, найбільше голосів набрала пропозиція  відсутнього сусіда Вадима, оголошена вчора ввечері біля пісочниці, а саме: піти на відкриття Еко-маркету, купити товару на сто гривень і отримати в подарунок продуктовий набір. Персональний склад продуктового набору тримався працівниками в таємниці, мабуть,  боялись, щоб  покупці  передчасно не вмерли від радості.
Для походу в супермаркет була знову оголошена мобілізація, взяли всіх, крім мене. Мефодя йшов, бо в рекламі писалось, що розігруватимуться дитячі велосипеди. Тьотя Рая – щоб наглядати за Мефодею, поки бабуня стоятиме в черзі. Бабуня – як керівник групи. Ну а мені сказали варити картоплю на сніданок.
Я рідко залишаюсь дома сама, взагалі, останні три роки – самотність зовсім не мій стиль життя, тому, щойно організована група покупців вийшла з квартири, я одразу ж взялась до роботи: почитала френд-стрічку, запила читання чаєм, і тільки потім рушила на кухню, варити картоплю. На кухні мою увагу привернув дивний запах, ну, не зовсім дивний, я точно знала, що так пахнути може пригоріла картопля. В когось з сусідів. Бо свою я щойно почала чистити. Ото бувають неуважні люди, точно каструля згоріла! Я відчинила вікно, щоб вигнати набридливі пахощі, поставила свою картоплю варитись і пішла дивитись ранковий серіал. Бо в хаті – нікого нема, а я теж жива людина.
Ощасливлені покупці повернулись з покупками, і продемонстрували склад продуктового набору: пиво, шоколадні кульки для сніданку, «мамо, сьо це?-  маленький пакетик кетчупу» і незмінна складова символу радянських свят – банка зеленого горошку.
-         А що це в нас в кухні пахне? – поцікавилась бабуня.
-         А в сусідів пригоріла картопля!
-         Схоже, вона продовжує горіти, - зауважила спостережлива Рая.
І правда, гіркуватий запах не збирався вивітрюватись з нашої кухні. Навпаки, його ставало все більше і більше. Ми не на жарт захвилювались.
- Може, підеш запитаєш сусідів, - запропонувала бабуня.
- А що запитувати, смердить так, що вони вже давно почули б, це, мабуть, хтось забув вимкнути плиту на кухні, а хто?
Залишалось сподіватись, що цей хтось згадає про забуту картоплю до того, як дим дійде до нашої квартири. Бабуня відкрила вікно на кухні так широко, як тільки можна. Додатково ввімкнула вентилятор. Жодного результату !  Нажахані співмешканки і співмешканці зібрались у вітальні на терміново нараду. Вихід був один – негайна евакуація.
-         Треба подумати , що взяти, ну, якщо доведеться тікати. Щоб не забути важливе, - я приготувалась складати список.
-         Найважливіше в нас – це Мефодик, - Рая внесла першу пропозицію.
Взагалі, я мала на увазі паспорт, картки банківські, телефони. Ну і Мефодик, само собою.  Правда, варто вийти на сходи, подивитись, чи не піднімається знизу дим. Я обережно виглянула з-за дверей, як там?
 А на сходах – тиша і спокій. І свіже чисте повітря.
Містика!
Ми вже не знали, що й  думати. Невже дим піднімається через витяжку? Він що, агент Нікіта, що його ніхто, крім нас не помічає?
Бабуня, затримавши дихання, рушила на кухню по картоплю. Ну, я ж поставила картоплю варити, на сніданок. До того, як народ ходив в супермаркет.
-         А квасоля згоріла, - оголосила бабуня.
-         Яка квасоля? Картопля? Там вариться картопля!
-         Та ні, картопля в порядку. Згоріла квасоля в маленькій каструльці. Я її зранку поставила на борщ. На малесенький вогонь. На найдальшу конфорку. І забула.

Чомусь ми всі довго сміялись. Чи це ранок такий був, чи що, але як, як ми не помітили ту маленьку кастрюльку  в найдальшому кутку плити? І яким дивом все щасливо закінчилось!


Тішить мене в цій ситуації одне, добре, що я не пішла по сусідах, розпитувати в кого горить каструля з бараболею. І пожежну не викликала, теж добре.

 
rich_ka: (Default)
Бабуня наша встала рано. Раніше за Мефодика. Бо коли о 6.30 в квартирі заздзвонив домофон, Мефодик одразу прокинувся, а я намагалась зрозуміти, що ж сталося. А, нічого особливого.
В домофон дзвонила наша бабуня, а ми думали, що вона спить на своєму ліжку. Але бабуні на те й існують, щоб не спати, зберігати пильність завжди і всюди, і оберігати своїх дітей та онуків від різних прикростей. Наприклад, від аварії на водоканалі.
Встала бабуня рано, а води в крані - нема. Вона пішла по воду, і по дорозі зустріла дідуня з сусіднього під"їзду. Той   дідуньо встав ще раніше, інакше як би він знав, що на сусідній вулиці вода тече просто,  як щойно викопане джерело? І тому негайно потрібно всім набирати воду з криниці, бо водоканал таке джерело швидко не заткне.Потім, спробуйте зрозуміти логіку водоканалу? Раптом вони вирішать, що це джерело - ніяка не труба пошкоджена, а артезіанська свердловина, і взагалі нічого не ремонтуватимуть,і  ми ходитимемо по воду не до криниці, бо яка криниця витримає будинок з 280 квартир, а до того джерела, і черпатимемо квартами, скільки зможемо дістати.
Стихійне лихо прибуло, це всім зрозуміло, тому бабуня внесла в квартиру повне відро і пляшку, і оголосила загальну мобілізацію. На мобілізацію відгукнулись добровольці: Мефодик, бо криниця поряд з гойдалкою, і тьотя Рая, яка тепер з нами живе, тимчасово, і на гойдалку не претендує, тому її призначили водоносом. На щастя, у нас пробка для ванни протікає. Бо інакше б бабуня з Раєю не зупинилися б на трьох відрах, а наносили б повну ванну. І, до речі, за третім разом біля криниці стояла черга охочих до свіжої води. Бабуня хвалила себе за пиильність і вміння вставати рано, бо хто рано встає, тому бог дає, а хто ще раніше встає... ви знаєте цю відому українську казочку? Як татко встали рано і знайшли на дорозі чужий гаманець, і крепко тішились, що бог дав. А синочок з печі запитали, як щодо того, хто встав ще раніше і загубив гаманець? Ага, так воно і вийшло. Не встигли ми поналивати води в чайник і каструлю, як вона, підла, задзюрчала в крані. Ну хто міг подумати, що водоканал такий спритний.
Але це ще не все про сьогоднішній день. Слідкуйте за новинами з нашої хати, далі буде.
rich_ka: (Default)
Нарешті дійшла до пошти і відправила чоколядку для гри "Скоро Новий рік" та книжки з цукерками ще трьом дітям, моїм сестрам і братові в четвертих) в Брацлавському дитбудинку. Якось так заморочилась, що забула листа написати, що це для всіх подарунки, бо посилка адресована найменшій Руслані. Тут у френд-стрічці я надибувала дискусію, мовляв, чому дітям в школи-інтернати дарують книжки українською мовою, а не російською.
Відповідь проста: діти російською читають погано, бо не вчать її в школі. Враховуючи, що діти тепер взагалі мало читають, краще дарувати їм книжки тією мовою, яку вони знають. Правда, Оксанка (одна з сестер) знає ще італійську, вона на літні і зимові канікули вже кілька років в Італії гостює, і мене це тішить , і те, що в Італії, і що мову знає, все-таки багаж для дорослого життя є. Вчаться вони всі троє так собі, дуже середньо, а Вова, до всього, ще й тікає, просто не Вова, а їхня спільна тітка Галя, та теж у дитинстві блукала полями і лісами, не могли її знайти.За іронією долі, Вова тікає якраз до тітки Галі, вона його найближча родичка в селі, і це просто замкнене коло, як не обладнуй той дитячий будинок, які книжки не даруй, - все одно дитина повторює найгірший алгоритм дій своєї родини .
rich_ka: (Default)
Ранок.
У нас на садибі – Ліда з дітьми.
- Дайте подзвонити по телефону, бо завтра сьоме число.
Лідин телефон гавкнув після однієї з дитячих ігор, от вона і ходить щодня до нас, дзвонити. У мами акція київстарівська, і Ліда допомагає витратити акційні хвилини.
- Ну що,- запитую, - як там справи?
- Сказали, що завтра будуть гроші. На карточці.
Місяць тому, після чергової пиятики Ліда почала спродуватись. Продала меблі, телевізор, той , що за 4 тисячі (продала вона його за дві, і знайшлися покупці), коня вона продала ще взимку. Тепер Ліда потрібен кредит. Вона отямилась і збирається купувати коня, корову, меблі(!), і, мабуть, знову телевізор.
- Нащо мені старе, - пояснює, - я нове все куплю.
Кредит їй дають на 5 років у сумі 25 тисяч гривень, без довідки про доходи.
Гроші мають надійти завтра на її картку, ту, на яку соціальна допомога надходить.
За оформлення вона вже заплатила 600 гривень.
Я не можу в таке повірити.
Жінка з трьома дітьми, наймолодша дитина – рік і шість місяців, офіційно самотня, без роботи і без майна, який банк надасть їй кредит? Чи у нас вже американська система – беріть і витрачайте, потім будете віддавати
Відсотки – Ліда каже, що 5 відсотків річних. Знову неймовірно.
Перерахують на картку соціальну – банки зазвичай люблять, щоб гроші перераховувались на їх картки.
Назву банку не можу дізнатись, Ліда не називає, боїться, що переб»ю їй угоду. Натомість щодня дзвонить з маминого телефону і запитує, коли будуть гроші.
- Понімаєте, - пояснює вона мені,- там в угоді написано, єслі шо – вирішувати в судовому порядку. Значить не обмануть.
rich_ka: (Default)
Мама сьогодні ходила до сусідів. Замість покійної баби Галі тепер живе її онука,з чоловіком і трьома дітьми . Діти маленькі, живе сім»я за «дитячі» гроші .
Сусіди маму самі закликали,бо хотіли взяти на розпал хмиз у нас під воротами .В цього хмизу нещаслива доля, ми вже три роки його всім пропонуємо, і ніхто не збереться його забрати. Це навіть не зовсім хмиз, молоді сікори і ясени, вирубані під час розчистки садиби.
Поки мама з Лідою, так звати онуку, говорила про ті ломаки, вийшов її чоловік. Мама наша – вчителька на пенсії, і всякого нехлюйства не терпить. А між іншим, днями тут був концерт на вигоні, з матюками і криками. Ми з Мефодиком вже спали, а бабуся наша – захопила кілька сольних виступів. І зараз сусідові каже:
- Ще раз почую ,що б»єтесь – повідомлю дільничного, хай розбереться, за які це ви гроші гуляєте.
- А я, - каже той горе-тато, - не за дитячі (знає, чиє просо).
Мама каже:
- А за які ж це?
- А заробив!
Бабуся наша все життя слухала виправдальні промови учениць педучилища, тому її так просто не переговориш.:
- А заробив – то не для дітей? А для кого ж?
Якраз Ліда готувала їсти, і що ж вона готувала? Дрібненьку позеленілу картоплю оббирала і малесеньку рибку, яку тато-горе і син-другокласник зловили в ставку. Це на тій рибі вони живуть. Ліда зраділа маминій підтримці і каже чоловікові:
- Бачиш? Бачиш? Попробуй ще мене вдарити!
Той у відповідь:
- Та я її й пальцем не торкнув!
Мама знову втрутилась:,
- Звичайно, пальцем не торкнув, я вірю, бо щоб так жінка летіла по вигоні і діти кричали – треба чимось добрим вдарити, явно не пальцем.
Тут середульша дівчинка, їй років три чи чотири починає говорити:
- Тато маму – бух, і ногою, - та ще й показує, як тато маму бив.

Отаке життя.

Прийшла бабуся наша додому після цих розмов, що ж, чи той тато злякається, як він б»є дружину на очах у дітей, і вирішила занести їм хоч відро картоплі, у нас в льоху ще є, і велика, бо вони позеленілу оббирали.
Повертається від сусідів і переказує розмову з Лідою.
- Зараз, - каже Ліда, - я їм нажарю доброю бараболі. Але ви не думайте, вони в мене не голодні, я їм кисіль варю, велику каструлю і кілограм печива купую – то вони в мене кілька днів їдять.

Для довідки: корови в них немає, коня вони продали, а гроші – бувають, недавно вони купили телевізор з великим екраном, за чотири з половиною тисячі. Ліда – виховувалась в інтернаті, а щодо її чоловіка – не знаю, він з іншого села.
rich_ka: (Default)
А тепер розповім про нашу українську Санту-Барбару. Про дитячі притулки, школи-інтернати, і моїх родичів.
Наша родичка Неля стрибнула у ставок у віці 35-років, залишивши 5 дітей,і ми дізнались про це від інших родичів. Потім читали у місцевій жовтій пресі. Аякже, стрибнула у ставок ,бо приревнувала. Журналістка, яка описувала випадок, чомусь не подумала, що 5 Неліних дітей теж читатимуть газету. Вова сказав: "Все було не так. Я хотів мамі допомогти, а вона мене відштовхнула."
Було це у грудні 2007. Діти залишились без опіки, їхня бабуся померла три роки перед тим, а тьотя -вела антисоціальний спосіб життя.
Read more... )

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 10:44 am
Powered by Dreamwidth Studios