rich_ka: (Default)
Вчора мені подарували "Марусю" Марка Вовчка. Виявляється, видано за підтримки Вінницької ОДА. Передмова Анатолія Подолинного.В передмові про Василя Доманицького, і дужо гарно в останньому абзаці:"Дві Марусі маємо, дві неперевершені приклади високої любові до України, дві легендарні козачки-патріотки, незабутньо втілені у повісті Марка Вовчка "Маруся" та у віршованому романі Ліни Костенко."
А я все про своє: навіщо було Марусю вбивати? Хіба не могла Марко Вовчок вигадати інший кінець ніж отака нагла смерть дитини? Ну що за несправедливість!
Не можу я такі книжки читати, в яких дітей вбивають татари просто так, заради хустки червоної, майже заради спортивного інтересу.Та взяв би вже її в полон, чи що...
І не подобається мені, що " червону хустину взяли, а тіло вбитої дівчинки залишив селянин "і пішов далі своєю дорогою". Звичайно, державна справа понад усе, але чи потрібна така держава?
Це я до того, що в 2002 році розмовляла з однією упівкою, навіть статтю про неї писала, і от запитала:"Пані Катерино, Ви боролись за незалежну Україну, а зараз Ви відчуваєте, що живете саме в такій країні?"
Вгадайте, що я почула у відповідь.
rich_ka: (Default)
Знайшла у шафі книжечку Сергія Михалкова "Ілля Головін", 1950 року видання, а шукала Грехема "Вітер у верболозі" .Я цього Грехема вже років двадцять збираюсь прочитати, і щось не йде він мені. А от п"єсу Михалкова я колись прочитала.

Цитую з анотації:
"П"єса "Ілля Головін" лауреата Сталінських премій Сергія Михалкова розповідає про боротьбу проти формалізму в музиці, музикознавчій критиці, мистецтві, проти космополітизму і схилення перед буржуазною культурою Заходу. Головний герой твору - композитор Ілля Головін. Він допустився грубих формалістичних помилок і після партійної критики знайшов у собі сили, щоб усвідомити й перебороти їх, стати на єдино вірний шлях методу соціалістичного реалізму, народності."

Між іншим, Андрій Кочаловський хотів поставити цю п’єсу, але передумав. Здається через те, що п’єса мало відома, і сучасна публіка навряд чи зможе оцінити всю красу соцреалізму та родинних стосунків Михалкових-Кончаловських. Андрій Кончаловський пише, що головний герой п’єси Ілля Головін списаний з його діда-художника, який жив у селі за сто кілометрів від Москви (так він убезпечив себе від перспективи бути висланим на 101 кілометр), зневажав радянську владу і технічні винаходи ( в домі не було навіть електрики). Здається, дім діда потів показав Нікіта Михалков в "Утомленные солнцем".

Мене ж зворушила авторська передмова «для дирекції театру і режисера вистави.
П’єса "Ілля Головін" може бути поставлена, згідно з дозволом Реперткому, лише в музичному оформленні композитора А.Хачатуряна.Музика до цієї вистави має принципове й вирішальне значення, тому виконання музичних уривків вимагає особливої уваги.
1. Клавір уривків з Четвертої симфонії Головіна, які виконуються в першій дії, а також музику до пісні з другої дії слід одержати в Управлінні захисту авторських прав у Москві.
2. В другій дії вистави Головін слухає по радіо свою формалістичну симфонію, яка передається з Америки у виконанні симфонічного оркестру. Перед виконанням симфонії чути голос диктора. Цей виступ диктора, а також симфонія у виконанні оркестру записані на пластинку. Пластинку можна придбати у відділі розповсюдження Управління захисту авторських прав. Вартість її - 350 карбованців."

А, короткий зміст п"єси:композитор написав симфонію, а народ хоче, щоб він писав хорові пісні;художник намалював маки, а народ хоче, щоб він малював колгоспну бригаду. Врешті-решт митці не витримують і виправляються, а народ співає хором під духовий оркестр.
rich_ka: (Default)
За що люблю радянські видання - за передмови. В сучасному книговидавництві мені найбільше не вистачає передмов, з розповіддю про автора, аналізом твору, вказівкою на ідеологічні помилки.:)
Читаю Маргарет Юрсенар , видану "Радугою" в 1984 році. Передмова, підписана "Ю.Давидов" займає 24 сторінки густенького тексту. Наприклад, міркування Ю.Давидова про історичний роман.
"Исторический роман от других прозаических жанров отличается не только тем, что создается на материале фактов и событий человеческой истории, - этот материал вовсе не нейтрален в эстетическом отношении, а потому не всякий способ его усвоения удовлетворяет условием исторической романистики.Этот жанр заключает в себя совершенно особые возможности, использование которых изначально отличало историческую прозу от художественного постижения настоящего или нашедших свое литературное воплощение мечтаний о будущем.
Прошлое, заново порождаемое нашей памятью, неизбежно идеализируется - такова неизменная цена его спасения."
rich_ka: (Default)
Читає "Нескінченну історію". Хто може мені пояснити, чому в цісарстві Фантазії править Дитинна Царівна? Чому не цісарівна?
rich_ka: (Default)
В мене особливе ставлення до Дяченків. Перше, що я прочитала, була "Відьомська доба" в українському перекладі, навіть не перекладі, а переспіві . Але навіть якісний переклад/переспів не зміг відбити присмак садомазохізму , який є чи не в кожному творі подружжя. Кажучи словами Горіна, Дяченкам обов’язково потрібно вбити людину, аби довести її право на життя. І не просто вбити, бажано запхати в яму зі зміями, катувати, віддати вампіру для виконання вироку, дракону на сніданок, морському чудовиську задля порятунку королівства, врешті шантажувати здоров’ям родичів, - зате в кінці чекатиме щастя. Так і хочеться заволати:» психіатра сюди, психіатра!", а потім згадуєш, що психіатр це все писав, і заспокоюєшся. Відбиток професії, всього-на-всього.

Тому я з обережністю ставлюся до дитячих книг Дяченків. На щастя чи на жаль, дитиною я їх не читала. Доводиться тепер надолужувати. Тому що був карантин, тому що похмура погода, тому що ціна божеська, тому що книжка випадково знайдена в маленькій книгарні. І нічого кращого за співвідношенням "ціна/якість" там не знайшлося.

Отже, «Королівська обіцянка», друга частина пригод школярки Ліни в королівстві Оберона. На цей раз Ліні потрібно допомогти королю виконати його обіцянку: знайти женихів для п’яти принцес. Я розумію, що маячня повна, але ж король пообіцяв ! Тепер Ліна, за сумісництвом, маг дороги у цьому королівстві, вирушає в інший світ шукати тих принців.

Для полегшення пошуків їй дають супровід: людожера Уйму. Правда, він людей не їсть. Крім своїх ворогів. Є там ще некромант Максиміліан, принц-саламандра, принц-деспот і зернятка правди. Якщо з"їсиш - говоритимеш тільки правду, інакше буде дуже боляче.

Останнім часом я все шукаю пшеницю поміж куколю. В не дуже цікавих для мене книжках знаходжу поживу для роздумів. В "Королівській обіцянці" такою поживою стала розмова Ліни і Уйми про особливі лідерські якості короля Оберона. Людожер Уйма пояснює Ліні, що людей не їв. Він їв ворогів. "Вороги - це вороги. Їх готові з’їсти. І танцювати на їхніх могилах". А король Оберон для Уйми загадка. Бо в Оберона немає ворогів. Це його слабкість, і його сила. Ліна дивується, як немає ворогів? Адже кочівники, пірати та інші нападають на королівство. Але Уйма вперто стоїть на своєму.:" У нього - немає ворогів. Немає нікого, кого б він з’їв. На чийому трупі хотів би пострибати".

З недоліків книжки назву переклад. Умовно її можна вважати книжкою, виданою українською мовою. Але насправді це книга російська. Де б не відбувались події, в королівстві Оберона чи в інших світах, невідомий людству перекладач чи самі Дяченки зробили все, аби наситити книгу російським колоритом. Я перепрошую, а де ще можуть розповідати про "батяню некроманта", окрім російських просторів ? Шкода, я не читали з олівцем, аби записати всі ці умовно українські слова. Я мовчу про фразу "буряк просапувати", бо в Україні сапають "буряки", у множині. А в Росії "свеклу", в однині. Я мовчу, бо тут зі мною ще можна посперечатись. Але в багатьох інших випадках редакторам варто було б трохи помізкувати над пошуками українських відповідників, а не писати перше-ліпше слово зі словника.
А туточки на блоксі ми ведемо цивілізовану дискусію про Дяченків і редакторів. Ну, не фанатка я Дяченків, що ж поробиш.
rich_ka: (Default)
Якби не Інтернет, ніколи б не читала. Просто принципово не купувала б цю книжку, вважаючи її "чорнухою", написаною для лоскотання нервів читачів, і тільки.
Дякую пані turtle-t за рекомендацію.
Коротенький сюжет : підліток почав стріляти в своїх ровесників просто в стінах школи. Кілька дітей загинули. А потім - дорослі почали думати, чому так сталося.
Воно було б чорнухою, якби смакували деталі і майстерно описували б ріки крові та муки нещасних дітей. Було б, але книга не про це. В численних історіях про маньяків якось не принято думати, як жили їх мама і тато після всього.
Як жили їх вчителі. Друзі. Сусіди. Ті, хто не став жертвою безпосередньо, але теж страждає.
Незважаючи на страшний сюжет, книга вийшла світла і спокійна. Вона починається зі стрілянини, з того, чим мала б закінчитись. А далі - розповідь про те, як жили до і після мешканці невеликого американського містечка. Розповідь про те, чому підлітки стають маньяками.

Володимир Леві колись сказав, не дослівно цитую, але суть така: терористичний акт - це повідомлення. Люди, які його роблять, не мають іншої можливості висловитись.

Як не мав її головний герой цієї сумної і правдивої книги.

"Школьные годы чудесные" на фоні "Однокласников ру" затьмарили простеньку істину - не для всіх життя в школі є чудесним. Не для всіх дитинство - щаслива країна з казками і пригодами, які закінчуються добре. Дехто, не через свою вину, бо в чому винна дитина, і навіть не через неблагополучну родину, бо в головного героя є нормальні батьки, достаток і всі умови, і навіть не через поганих друзів чи вчителів... а через що ? ніхто не каже точну відповідь, просто небо падає на землю і вже не рухається, створюючи особливий темний світ для однієї конкретної дитини, яка починає жити в суцільній темряві на фоні загального щастя.
Поки син живе в світі без неба, тато викладає в університеті курс "як стати щасливим".
І чи можна дати цьому раду? Читайте і думайте, особливо, якщо в родині є школярі.

http://www.bookclub.ua/read/djody/minut/
rich_ka: (Default)
п"ю собі мирно, і думаю, а чого ж це Оксану Іваненко і Наталю Забілу не включили в той жіночий простір? Бо дитяча література - це щось несерйозне?

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 06:39 am
Powered by Dreamwidth Studios