rich_ka: (Default)
Вчора розмовляла з прдругами про Лесю Українку, вірніше розмовляи ми про все, а я згадала Лесю, яка зі свого горя "зробила драму" і подумала, як ми завчивши ці слова у школи, вміємо "робити драму" з найменших причин, які і не горе, а так - прикрість невелика, але робимо драму і демонструємо її всім. І кохані живі, і здоров"я - теж в нормі, і як би було б добре навчитись з буденних прикростей не драму робити, а комедію. І собі весело, і людям смішно.:)
Так я вчора промовляла, а вночі мені приснився сон, наче хтось зі знайомих художників приніс маски, такі як посмертні, але на паличках, білі, маски різних видатних людей, і дарує він мені маску Лесі Українки, в нього їх дві, молода Леся, і старша, я хочу старшу, а він мені дарує молоду, таку у віночку, і я приміряю її до свого обличчя.
Щоб не плакать, я сміялась, так?
rich_ka: (Default)
Наснилося, наче я вчу дітей літати. Звідки ті діти невідомо, але я вчила їх літати, не падати вниз, а підніматись над землею, в небо. Спочатку вони літали по одинці, а потім ми взялись за руки, утворили коло, таке, як парашутисти роблять, і гуртом полетіли вверх. Дуже красиво було.
rich_ka: (Default)
Смішний сон снився десь під ранок. Наче я у якомусь цирку/не цирку, чи тренінговому центрі, зі всіма своїми родичами, і маю там чогось навчитись. Кожному виділяють такий наметик з ліжечком, і там ми маємо чи то спати, чи медитувати, щось таке чудесне робити ( бо я ж прокинулась і багато деталей забула одразу).
Жінка, яка веде тренінг з нами, каже всім лягти і заплющити очі. Я лягаю, а сама тихцем думаю, гей-гей, я ж трішки ці методики знаю, зараз я покажу клас, і в цей момент починаю піднімаюсь над землею і раптом різко лечу вниз, вниз маю побачити якісь проблеми, щось мені там говорять, про конфлікт з якоюсь людиною, і я смутнію, не розумію, чи це минуле, чи майбутнє, але тут навколо з»являється купа котів, і всі нявкають, я знову смутнію, і раптом усвідомлюю, що сплю. А коти – чесно нявкають у мене під вікнами.
- Ага,- думаю собі, - раз я сплю, то треба ще трішки політати.
Лечу собі до найближчої сікори, але замість неї – починаю стрімко підніматись вверх, під зорі, і над головою – різнокольорові зірочки, якісь букви і символи мерехтять .Гарно так!
- Ага, - знову думаю, - зараз я пізнаю глибинну таємницю Всесвіту, досі ніким незнану.
Тільки-но я почала в ті символи вдивлятись, аж раптом Мефодик «заговорив», не плаче, але щось собі лепече.
- Нічого, - втішаю себе, знову перелітаючи у сон,- я ще трішки політаю, а родичі Мефодика побавлять.
І знову вибираю собі ціль для польоту, старезні ясени на Ригорковому городі, і так, і сяк кручусь, щоб до них долетіти. Згадую настанови дона Хуана, як же ж там, уявити собі об»єкт , не рухатись, мати намір туди дістатись…
А дзуськи!
Не виходить.
Знеможена, розплющую очі. Так і є. Моя найбільша таємниця Всесвіту крутиться на ліжку туди-сюди в пошуках циці.
- Мамусю, годі літати, я їсти хочу!
rich_ka: (Default)
А мені снилось, що їду я з подругою на возі, запряженому однією конячкою.
Подруга моя править, а я сиджу ззаду. Вона пропонує сісти поряд з нею, але ми їздимо просто по міських вулицях, серед машин і трамваїв, і я відмовляюсь. Кажу, що боюсь, що дуже багато машин довкола. За її спиною - спокійніше.
Так всю ніч і проїздили.:)

Сонне

Mar. 16th, 2011 04:40 pm
rich_ka: (Default)
Приснилось мені сьогодні, що маю здавати екзамен з математики. Шкільний. У якійсь невідомій мені школі, де я вчуся, і де треба ту математику здавати, а я не була ні на жодному занятті. Мені такий сон часто сниться, і ніяк я ним покерувати не зможу, згадати, що давно я школу закінчила.
Але деякі успіхи у мене є: у сні я зловила якусь дівчинку і почала її розпитувати, що це за екзамен з математики і як його здають.
- А у нас не здають математику, - повідомила мені дівчинка.
- Чому?
- А у нас французька спецшкола, ми іноземну мову вивчаємо.
На цій оптимістичній ноті я одразу ж стішилась і заспокоїлась, а як я здаватиму французьку - навіть на думку не спало. Мабуть, в тій сонній школі я її ретельно вчу.
rich_ka: (Default)
Вперше за останні 5 місяців приснився мені гарний сон.
Снилося, що навпомацки йду дорогою на Хмільник, йду з заплющеними очима, бо і так все знайоме, і перейшла вже на поворот на Гуту, аж раптом бачу:
Красну гірку (чомусь так мені назвалося), а на тій гірці (хоча в реальності там і близько такого немає, тобто ніякої гірки, а курганів - багато) святкується Великдень і багато-багато дітей, молоді, дорослих. Діти у вишитих сорочечках всі, і співають веснянок, і граються в традиційні ігри українські. І це - не вистава, немає сцени, а просто люди зійшлись, як колись, в перший день Великодня, веснянки водити і радіти!
Так мені цей сон сподобався, що я, знову ж таки, у сні, тричі його сама собі переповідала, і жодного разу не здивувалась, чому це я йшла з заплющеними очима.
rich_ka: (Default)
триколісному.
Не знаю, як там хто, а я, якщо сплю без сновидінь - все одно, що не спала. Не відчуваю ні відпочинку, ні натхнення. Потребую нічних пригод, і, головне, щоб потім згадати їх вранці. І ввечері. І наступного дня. І ще довго думати, до чого ж таке наснилось.
От цієї ночі, вже десь під ранок приснилось мені, що вибралась я у велосипедну мандрівку. І не на чому небудь, а на дитячому триколісному велосипеді. Спочатку крутила педалями, а далі - спуск, велосипед розганяється на небачену швидкість, я мчу з горбка, а назустріч мені на нормальних людських велосипедах люди їдуть, педалями крутять. А я - на триколісному, і без педалей, зате швидко як їду!
Тут мені думка закралась: спуск ось-ось закінчиться. Може, трохи педалями покрутити, бо як далі рухатись? Почала ногами педалі намацувати, і прокинулась.
От сиджу і думаю, що сіє значить?
rich_ka: (Default)
тобто з Віктором Федоровичем крадемо огірки в колгоспному городі ходимо по нашому краєзнавчому музею. І Віктор Федорович мені екскурсію проводить.
Гарно так проводить, українською мовою, до речі. Дійшли ми вже до десятого чи одинадцятого залу і тут я помічаю, що у Віктора Федоровича своя особлива екскурсійна методика:він тільки про експонати розповідає, а жодного державного утворення, яке було на теренах нашого краю, так і не згадав. Ні Київську Русь не згадав (може, підтримує тих, хто вважає, що не було тут Київської Русі?), ні Литовське велике князівство, ні Річ Посполиту (а там же ж і карта на стіні висіла), навіть Російську імперію не пом"янув.
І я розумію, що треба якось йому про це сказати, бо ж так неправильно. А з іншого боку - Президент, старається, екскурсію проводить, почну зауваження робити, щось ляпне не те.
А що було далі - не пам"ятаю, Риндя в двері зашкрябав, я прокинулась і довго згадувала, що за маячня мені наснилась.

P.S. Про Піночета - вільна цитата з твору українського гумориста, чи не Євгена Дударя.

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 06:45 am
Powered by Dreamwidth Studios