rich_ka: (Default)
Дякуючи ЖЖ дізналась, що сьогодні день народження Юрія Дольд-Михайлика.[livejournal.com profile] ledilid, звичайно, проінформували про це, хай живуть вони довго і щасливо.:)
Я вже писала,  в іншому блозі, що в початковій школі  роман "І один у полі воїн" був моєю улюбленою книжкою. Повністю історію можна прочитати тут:http://richka.blox.ua/2009/03/I-odin-u-poli-voyinYurij-Dold-Mihajlik.html,   а для мене і досі найкращим відпочинком є читання Юрія Дольд-Михайлика . В селі: на дивані біля грубки, на лавці під хатою, на поваленій черешні за хатою, в будь-яку пору року і доби. Бажано за кружкою зеленого чаю, але можна і без чаю. Правда, оця комбінація, зелений чай і роман про українського розвідника вмить роблять мене , ну не скажу, щасливою, але вмиротворенною точно. Минулого літа якось зранку я збиралась на автобус, і прокинулась надто рано, о п"ятій, а автобус йшов після шостої, і я вирішила не досинати, а сісти і почитати "І один у полі воїн". Вибрала не улюблену першу книжку, а другу частину -  "У чорних лицарів", і хвилин тридцять читала про вулиці і площі Мадрида та інші іспанські красоти. А потім рушила в дорогу, спочатку пішки, нашим умовним асфальтом,  через старі садки і давно неорані поля, а потім - сільським автобусом, переповненим базарувальниками, бабцями і клунками. О, це був один з ідеальних  днів минулого літа, я знайшла тридцять хвилин для себе!
Сьогодні згадала, що три роки тому теж писала про дні з героями Юрія Дольд-Михайлика, дякуючи ЖЖ можна гортати сторінки свого життя знову і знову.http://rich-ka.livejournal.com/26394.html Тоді я читала італійські пригоди і подвиги Григорій Гончаренка.
Втім, казала мені колись викладачка, розповідай про письменника, а не про себе.
Так от, я чесна людина і чесно зізнаюсь, що дуже мало знаю про Юрія Дольд-Михайлика. У Вікіпедії прочитала, що народився він в 1903, а помер в 1966. Працював журналістом, до речі, і в Вінниці, писав книжки, сценарії до фільмів. "І один у полі воїн" - його найвідоміший твір. Я, звичайно, багато що хотіла б дізнатись про нього. От як йому спало на думку написати шпигунський роман? Чому не "Прапороносців"? Чи був прототип, ось це мене найбільше цікавить, був прототип чи ні? А якщо був, то хто? Невже Віктор Петров? Чи майор Вихор? А може ще хтось, невідомий нам, якийсь дуже засекречений, і вони сиділи разом на дачі десь в Пущі під Києвом, ловили рибу і отой невідомий згадував:" а от якось в Італії, був один граф..." До речі, італійський сюжет використав Дмитро Вересов в одному з романів про нащадків "Чорного ворона" є сюжет про винахідника, який працює дома.
А Дінара Асанова, відома радянська кінорежисерка, хотіла зняти телевізійний серіал за романом "І один у полі воїн", до речі, планувала шість серій, для СРСР це дуже довгий фільм мав бути.
Я б хотіла б продовжити перелік цікавих фактів, та, на жаль, знаю дуже мало. Окрім того, що книжка була шаленно популярна в часи СРСР, і продовжує перевдаватись в Росії та Україні. Втім, останню частину, "Над Шпреє клубочаться хмари" я українською мовою читала тільки в журналі "Дніпро" . Дуже старому журналі "Дніпро". Російською її видали в 2012 під назвою "Тучи над Шпрее". 
rich_ka: (Default)
Мефодик спить, обклавшись машинками і тракторами. 
З комп"ютерами так нічого і не вирішено, і поки що клацаю на старій клавіатурі про Віктора Суворова . 
http://book-ye.com.ua/shop/product_11741.html, туточки можна подивитись і купити.Я забігла в книгарню "Є", аби оговтатись від звістки про смерть давнього друга і навіщось купила. Вдома вже роздивилась, що воно за книжка.
suvorov
Read more... )
rich_ka: (Default)
- Вот что, - сказал автор, благодушно улыбаясь, - давайте обратимся к ребенку. Как говорится, устами младенцев... хм... Ну, деточка, тебе что-нибудь понравилось в моей книге?
Деточка охотно отозвалась:
- Да, конечно.
- Отлично, отлично! - воскликнул автор и, поощрительно улыбаясь, спросил: - А что именно?

- Стихи Антокольского. На четырнадцатой странице есть восемь строчек - это прекрасно!



Мені в російському серіалі "Ісаєв" сподобався романс. На вірші Цветаєвої.
Взагалі-то першоджерело, роман Семенова - не стільки про Ісаєва, скільки про графа Воронцова.Але режисер тлумачив текст Семенова як собі хотів, більшовик Ісаєв то вінчається в храмі, то не може визначитись, за білих він чи за червоних...
От з графом Воронцовим вийшло більш вдало. В одному романсі - весь відчай і біль людини, що втратила все: Батьківщину, родину, кохання."За столько лет глухого маянья по городам чужой земли есть отчего прийти в отчаянье и мы в отчаянье пришли..."


Як писали в коментарях, цей романс - єдине, заради чого варто фільм дивитись.Мужньо переглянувши всі серії, підтверджую - більше там нічого вартого уваги не знайдете.
rich_ka: (Default)
Пам"ятаю, цей день завжди святкував Максим Ісаєв, він же - Штірліц. Так от, може хто не зав, що цей славний розвідник наполовину українець!
Я теж не знала. Сама собі дивуюсь, майже всі романи про Штірліца прочитала, а от "Третю карту" з українським слідом - ні.
Вопреки распространённому мнению, настоящее имя Штирлица — не Максим Максимович Исаев, как это можно предположить из «Семнадцати мгновений весны», а Всеволод Владимирович Владимиров. Фамилия «Исаев» представлена Юлианом Семёновым как оперативный псевдоним Всеволода Владимирова уже в первом романе о нём — «Бриллианты для диктатуры пролетариата».
Исаев-Штирлиц — Всеволод Владимирович Владимиров — родился 8 октября 1900 («Экспансия-2») в Забайкалье, где его родители находились в политической ссылке.
Родители:
Отец — русский, Владимир Александрович Владимиров, «профессор права Петербургского университета, уволенный за свободомыслие и близость к кругам социал-демократии». Привлечён в революционное движение Георгием Плехановым.
Мать — украинка, Олеся Остаповна Прокопчук (умерла от чахотки, когда сыну было пять лет).
Родственники со стороны матери:
Дед — Остап Никитич Прокопчук, украинский революционный демократ, также сосланный в забайкальскую ссылку со своими детьми Олесей и Тарасом. После ссылки вернулся на Украину, а оттуда — в Краков. Погиб в 1915 году.
Дядя — Тарас Остапович Прокопчук. В Кракове женился на Ванде Крушанской. В 1918 году расстрелян.
Двоюродная сестра — Ганна Тарасовна Прокопчук. Двое детей. Профессиональная деятельность: архитектор. В 1941 году вся её семья погибла в фашистских концлагерях. («Третья карта»).
rich_ka: (Default)
Чорнобілий варіант ще можна було дивитись. Але розфарбований - нагадує сцени з КВН.
Сцени допитів в кольорі - тхнуть блюзнірством. А те, що Штірліц міг 10 років працювати в такій гидотній установі, де мучили людей, і ще святкувати 23 лютого, знаючи, що саме Червона Армія марширувала в Бресті з фашистами, словом, як він міг в цьому жити і не збожеволіти?
Тетяна Ліознова мала б розділити лаври з Лені Рифеншталь.
rich_ka: (Default)
Андрій Гуляшки, Богомил Райнов, Юліан Семенов... Улюблене читання мого дитинства... Мої кохані шпигуни...
Такі пристрасні, віддані і такі... нещасні.

"Він любив одну єдину жінку, Ірину Теофілову, героїню ящурової справи. Він викрив її і засудив до страти".

Такі розумні, всебічно освічені, і такі... вразливі.

"Вона лежала на зім’ятому золотистому покривалі, і Авакум відчував, що в його душі теж щось зім’ялось - щось красиве і золотисте ."

Незламні, стійкі, завжди готові боротись з ворогом.

"Слухайте, товаришу Захов, - сказав він сухо. - Наскільки я знаю, вас не викреслено з наших службових списків... - Слухаю вас,- промовив Авакум. Він давно чекав цих слів як найвищої радості."

Безпорадні, розгублені і самотні у часи "консервації"

"..він не мав друзів. У нього було багато знайомих, але він жив самотньо. Причини цього парадоксального і дивного явища утворювали складний, майже незбагненний комплекс... Більшість людей важко зносять чиюсь вищість над собою. Вони можуть поважати таку людину, слухати її, плескати їй, але рідко люблять її "

Та іноді...їм щастило знайти споріднену душу. Ненадовго. Вона - " люба Доріс Гольт з братньої розвідки НДР" і мусить їхати на чергове завдання.

".. Ми несподівано обіймаємося, спершу майже пристойно, а потім раптом зовсім нерозсудливо, і я встромляю пальці в пишне каштанове волосся і відчуваю на обличчі пестощі любих губ... й Едіт пропускає свій вагон, і ледве встигає в сусідній, і все ще стоїть на східцях і дивиться на мене, і я також стою й дивлюсь услід поїзду...- невідомий мандрівник на невідомій станції, в цій чужій дощовій країні."

Немає нічого ліпшого за негоду.

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 10:43 am
Powered by Dreamwidth Studios