rich_ka: (Default)
Продовжую свою освіту.
В моєму дитинстві жанр "книжки для дівчаток" був мало популярний. Я згадую "Дінку",   Ясочку, "Дівчинку в бурхливому морі", ну і численні життєписи піонерок-героїв, бідолашних дітей, в яких війна забрала і дитинство, і життя.  Це були сумні оповідки, хоча в кожній траплялися "мирні" розділи про дівчаче життя до війни. Пам"ятаю Гулю Корольову, яка долала страх перед стрибком з вишки, а ще змагалсь з шкільними науками. Це була,  мабуть, найбільш життєва розповідь. Чомусь мій брат вважав, що я обов’язково мушу її прочитати. В нього в класі «Четверта висота» була в списку літератури для позакласного читання, і він годинами муштрував мене запитаннями з життя бідної Гулі. В якому віці Гуля почала зніматись в кіно? А як називався той фільм? Як бачите, минуло років з сорок, а я й досі все це пам»ятаю.:)  От згадала, як  Гуля витратила всі гроші, які мама дала на літній табір, і потім картала себе,  що не вміє економити. Але то все нівелювалось її подвигом. Оце, на мою думку, найбільше зло радянської літератури. В ній дуже мало розповідалось про буденне життя , про те, як налагодити спілкування в родині, чи стосунки з друзями. Бо буденне життя мало одну функцію  - підготовку до подвигу, до героїчної смерті в бою заради Вітчизни. Мало значення тільки те, що допомагає здійснити подвиг. Книжка про Гулю Корольову називалась «Четверта висота». Четверта висота – це висота її героїчної смерті, але авторка  побудувала розповідь  таким чином, що і здача екзамену, і стрибок з вишки, і що там ще  – називались висотами, першою, другою, третьою, які  Гуля долала, аби, нарешті, загинути, взявши четверту висоту.
А тепер  я  читаю  «Невгамовну Кейті» С’юзен Кулідж,  в перекладі  Володимира Чернишенка . Старша сестричка розповідає молодшій, які треба спілкуватись з дітьми:  «Ти повинна збагнути, що не можна напучувати дитину,  читаючи їй мораль. Ні, лише проживаючи  з нею життя і допомагаючи: трішки тут, трішки там, трішки ще десь, щоб зробити її життя і її саму кращими. «
Мені хочеться повернути час назад і записати цю цитату в свій дитячий щоденник, і саме її вивчити напам’ять, бо вона видається мені саме тією життєвою мудрістю, яку мала б знати дитина, дівчинка, хлопчик, всі ті, хто колись стане батьками і набиватиме собі гулі моралями.
Але в моєму дитячому щоденнику натомість переписана цитата з нотаток іншої дівчинки, «якби мені панцир і шолом дістати, я стала б Вітчизну свою захищати. Мій полк наступає, ми ворога б’єм, яке це блаженство буть мужнім бійцем».
Я  так тішилась, що сучасні діти не читають цих «мужніх бійців»! Що в них є серії про дівчаток, а там – там теж багато суму, але ніхто не переконує їх в «блаженстві» війни.  Сьогодні війна вже за городами. А в декого – на подвір’ї.   Ще трохи – і вона буде в дитячій літературі. Як мені не хочеться «четвертих висот» і канонізованих життєписів!
Коли бралась читати про Кейті, то чомусь думала, що вона буде занадто карамелізованою, такою собі солодкою оповідкою дівчачою. Так, це позитивна книжка, так вона має гарний кінець. Але це не  позитивність дива в один день, лейтмотив розповіді – неквапливість, уникання марних надій, проживання болю, примирення з життєвими негараздами. Біль, смерть, хвороба – і гарні вазочки та квіти. Бо  «гарні речі нічим не відрізняються , доки не роблять нас марнославними чи нечутливими до інших людей». А ще -   «коли в когось болить голова, спина і все на світі, то гарна нічна сорочка чи браслет вже точно не накоять багато лиха».

 
rich_ka: (Default)
Давно про книжки не писала, але це не означає,що я не читала. Особливість минулого місяця - читала збірку віршів і всім рекомендую, особливо шанувальницям лаванди, ви ж пам"ятаєте, я вирощую в Лисогірці лаванду, в квітні посадила кілька стебел, мрію про поля, ну хоча б вигін засадити, а ще я люблю Ганну Осадко. На початку 2009 я розчарувалась в сучасній поезії, тобто саме на той час вже розчарувалась, те,що випадково потрапляло до рук , не подобалось, а голоси восьмидесятих пахли старою шафою, приємний і знайомий з дитинства запах старої шафи, зіпсованих писанок і прянощів, трішки пилюки, трішки рипучих завіс, серветка, що колись була білою, така мила серцю ностальгія, але ж не на все життя, правда?, помрем не в Парижі, то й що, Прованс теж непогане місце для такої події, і лавандові поля з вкрапленням полину, і ніякої депресії, тільки ледь чутний смуток,
- я цю книжку зараз читати не можу,- оголосила Леся, а я ж їй подарувала на Новий рік,
- як, чому?
- бо вона літня, а зараз - зима.
- ти що, вона осіння, і зараз - якраз пора осені, дощ йде, а може - вже літо, півонії цвітуть.

та за вікном вже рушив сніг, і Леся відклала читання віршів до весни, але рецепти страв вона прочитала зараз, бо, увага, там ще й рецепти страв з лавандою і розмарином, наприклад, печиво з лавандою, уявляєте?це збірка віршів вкупі з рецептами, двох поеток, я читала тільки Ганну Осадко, бо я люблю Ганну Осадкоhttp://zolota-zinka.livejournal.com, саме її вірші я знайшла в ЖЖ на початку 2009 і досі читаю, "полинові пахощі сумні з лавандою злилися воєдино", і мріяла мати її збірку, паперову, вірші хочеться читати на папері, гортати сторінки, медитувати , перечитувати, і ось видали "Лаванда &Розмарин", і, о щастя, вона продається у Вінниці, а ціна.... я можу таке собі купити.
Нехай запахне меркантильністю, але книжка за 17 гривень нині - просто подарунок для читача, обкладинка м"яка, але ж це не просто книжка, а арт-бук, з фотками і малюнками, сторінки з рецптами оформлені як кулінарна книга, бачиться мені як подарункове видання, чи то вирішили,що буде задорого, чи з самого початку планували записник, втім, яке це має значення, вірші дуже гарні, проникливі і небуденні, хочеться читати, вчити на пам"ять, перечитувати і розповідати подругам.
Ось тут все про книжку і фрагмент для ознайомлення. Читайте і насолоджуйтесь.
http://www.bohdan-books.com/catalog/book_298_3397/
rich_ka: (Default)
Читаю зараз мало, уривками, а часу для опису вражень ще менше.Але сьогодні приїхала перевешня сестра, і , наче з"явилось кілька вільних хвилин для книжкової писанини.
Недавно прочитала "Художницю" Надії Гербиш-Шевченко. Книжка для мене особлива, бо авторка її - популярна українська блогерка hudozhnytsya, тішить, що у нас блогерки стають письменницями, а ще - книжка видана в електронному форматі і продається на Амазоні!!!! Останнє для мене - річ неймовірна, бо Амазон - це щось таке велике й таємниче, на яке не знаю як звичайні люди дістаються. Однак, Надія змогла, сподіваюсь, за нею зможуть й інші українські автори там продавати свої твори.
Але менше з тим, трішки про книгу. Гарна дівчача проза. Приємно прочитати щось українською мовою, де ні слова про історію-політику-мову, де пишуть про звичайні буденні проблеми людей, але від того ті проблеми не стають менш вартісними .
Бо що може бути важливішим за пошуки себе і свого місця в світі? Саме цим займається героїня повісті Неждана (так її назвали на честь позащлюбної доньки Ярослава Мудрого з одноіменного художнього фільму). Неждана, як на мене, не дуже вдале ім"я для дівчинки, у фільмі ту дівчинку підкинули чужим людям, а сучасну Неждану не те, щоб підкинули, її, якщо точніше висловитись, постійно кидали: спочатку тато, потім мама поїхала на заробітки в Італію , а дитина, так традиційно, залишилась сама. І - почала жити як уміла.
В Нежданиному пізнанні сучасного світу було багато гіркоти, багато помилок, багато марних спроб знайти місце, в якому вона буде жаданою.
Загалом , "Художниця" - дуже сімейна книга, і як читання для батьків і дітей, і як книга про цінність сім"ї ."В сім"ї ми знайдемо любов, підтримку, реалізацію своїх мрій , але не буде цей шлях легким," - таку ідею пропонує читачам Надія Гербиш-Шевченко. Епізоди, в яких йдеться по сімейні стосунки, мене зворушують найбільше. Погодьтесь, навколо ми бачимо і чуємо багато історій про те, як зруйнувати стосунки, і дуже мало прикладів як їх будувати .

Мова "Художниці" - авторці вдалося витворити не один гарний вислів, який так і проситься в афоризми.Запам"яталось: "те, що іншим видавалось цвітом, насправді було цвіллю".

А про окремі недоліки книги писати не хочу, бо авторка молода, вона ще "розпишеться" і набуватиме майстерності з кожною книгою. Я вважаю, що вправлятись в красному письменстві краще не в шухляду, а презентуючи читачам і , дуже бажано, ще й отримати за це гонорари. Те, що молода письменниця знайшла можливість не просто книгу написати, а ще й видати її , можу тільки привітати і з нетерпінням чекати нових книжок.
rich_ka: (Default)
Десь два тижні тому поцікавилась в книгарні Магіцентру, чи не мають вони "Чорнильного серця" українською мовою.
Сьогодні зайшла - а вони вже мають. Українською мовою. І "серце", і "кров". Зважають на попит !
От тільки коштує "Чорнильне серце" 90 з гаком гривень.
Я маю першу книгу російською мовою, а другу - збиралась купувати українською. Але за такі гроші - навряд чи зважусь. Хіба що на наступний день народження замовлю друзям? Чи доберусь до "Тези" і випрошу за ціною для оптовиків ?

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 10:49 am
Powered by Dreamwidth Studios