rich_ka: (Default)
Катрін Керстен була панночкою вихованою і освіченою.В часи Кирило-Мефодійського товариства жила вона у свого тата, майора Керстена, судді Золотоношского повіту Полтавської губернії. Отримала домашню освіту, опікувалась своїми молодшими братами і сестрами від другого батькового шлюбу (мати їх померла). Як на зло, через пожежу, родина втратила дім і змушена була жити в одного з сусідів.
Опанас Маркович надсилав кузині книги, і так вона прочитала Куліша, Коллара і Шевченка.
Не важко було кузині записати для родича чотири загадки на малоросійськом язике, хоча "сношений с черным классом" у неї не багато.
Катрін веде господарство, займається дітьми,і часу на читання та музику майже не залишається.
А Опанас все про Шевченка торочить...
я не называла Шевченку мечтателем, а почтила этим эпитетом (вовсе не оскорбительным для всех, исключая моих милых братцев, Марковичей) тех особ, которые хотят из малороссийского поднаречия, не имеющего даже и не могущего иметь грамматику, сделать язык, и которые, бросая русский, уже образованный язык, начинают писать по-малороссийски. Если малороссийское наречие и составляет середину между восточными и западными славянскими наречиями, то из этого еще не следует, что на нем можно писать все, начиная от простого письма до ученой диссертации. - пише Катрін в листі до брата.

Пише - то нехай пише. Її право - визнавати чи не визнавати за українською мовою придатність до написання дисертацій. Любити чи не любити Шевченка. Ваажати себе патріоткою Росії чи патріоткою "горсти людей, управляющихся некоторое время олигархией". Це її право.
Малороссия "не ослепляет ее". Що ж. Не вразила, то не вразила. До милування немає силування.
Але саме за ці листи, листи, в яких Катрін зневажливо відгукується про українську мову і українську історію, так от, саме за ці листи вона отримала від імператора 1000 карбованців сріблом і посаду в майбутньому.

І це перший, відомий мені, приклад плати російською державою за антиукраїнські погляди. Тільки за це, більше ні за що, заплатили Катерині Керстен з царської казни.
Що ж, як казав Суліман в "Сестрах Річинських", всяка держава любить лояльних громадян.
rich_ka: (Default)
Настав час знову зустрітись з нашою героїнею, кузиною Катрін,"пані в мітенках". Нагадаємо, що одним з мотивів її ніби помсти Марку Вовчку була образа за двоюрідного брата, Опанаса Марковича.
А вперше цю особу я знайшла в документах Кирило-Мефодіївського товариства. Ось так, і там вона встигла засвітитись. Боронь боже, не те, про що ви думаєте. Катрін не була таємною співробітницею Третього віділення, і активісткою Товариства теж не була, в усякому разі, її тендітні рученьки не переписували "Книгу буття українського народу",а щире серденько не умлівало від видінь прекрасного майбутного всіх слов"ян.Заради справедливості додам, що історію Куліша і вірші Шевченка вона читала.
Коли ж Опанаса Марковича заарештували, в його паперах знайшли листи від такої собі баронеси фон Кірхьштейн. Листи настільки зацікавили жандармів, і навіть самого імператора, що з височайшого наказу кинулись голубі мундири шукати цю невідому фон Кірхьштейн, насправді - нашу Катрусю. Але кузина Катрін з молодості вміла сліди заплутати. Ніякою баронесою вона не була, а баронське прізвище вигадала задля жарту. Саме через цей "фон" Третє відділення добряче попотіло, доки не знайшло прелєсну повітову панянку.
Ну, знайшли, і що ? Взяли під білі ручки та у фортецю, як княжну Тараканову ? Чи Катрін добровільно вирішила розділити долю кузена Опанаса (ота помста ...чи не пов"язана з першим коханням) ?
Знову не вгадаєте.
Їхня величність імператор всяю Русі і прочія.на дві сторінки, від радості, що Катрін знайшлася, "соизволил выдать упомянутой девице 1000 руб. серебром в уважение высоких чувств ее ....; и сверх того, спросить начальницу Полтавского института благородных девиц, не пожелает ли она иметь девицу Керстен, когда последняя достигнет более зрелого возраста, классной дамой в институте."
Запитання: за що?????
rich_ka: (Default)
Отже, "пані в мітенках". Кілька місяців тому я вирішила написати про Катрін Керстен, до речі, зовсім з іншого приводу. Прогугливши це ім"я, я несподівано знайшла твори невідомого мені досі Володимира Сиротенка (Вербицького). В 2005 році він опублікував в Інтернеті свій варіант біографії письменниці Марко Вовчок. І що ж я читаю:
с 70-х годов она перестала быть писательницей. Так ее наказала за брата Катрин Керстен. Вот как это было.
В круг этих переводчиц попала и двоюродная сестра Афанасия Васильевича – Катрин Керстен. Первыми её переводами были переводы П’ера Жюля де Сталя(псевдоним Етцеля). Переводы так понравились Марии, что она поручила Катрин перевод сказок Андерсена, на перевод полного собрания произведений которого она заключила договор. Обычно, с Катрин, как и с другими своими батрачками-переводчицами, она никаких письменных договоров не заключала.
Катрин решила воспользоваться случаем и отомстить Марии за пропащую жизнь брата, за украденное у него имя. Она взяла перевод Сказок Андерсена, сделанный М.В.Трубниковой и сестрой знаменитого критика Владимира Стасова, опубликованный в 1868 году и почти дословно списала его. Мария, даже не прочитав, поставила свою подпись и отдала в печать Звонарёву.

11 декабря Стасов публикует в газете „ Санкт-Петербургские ведомости ” статью „ Что-то очень некрасивое”, в которой обвиняет Марию в плагиате. Мария еще пытается отбиться, пишет, что ее перевод имеет высший художественный уровень, требует третейского суда. Но куда ей было таскаться с блестящим юристом Дмитрием Васильевичем. К тому же она и правды о том, что была не автором, а редактором, сказать не могла. Мало того, она „забыла” заплатить Катруси за перевод, то же даже не имела морального права перевести стрелки на нее ! Третейский суд, состоящий из 19 писателей и юристов подтвердил утверждение Стасова, что перевод Марко Вовчок является плагиатом перевода Стасовой-Трубниковой. В результате этого решения Мария потеряла и журнал, и лицо. ЕЕ произведения снимались из печати. В библиотеках относились подальше. ЕЕ перестали принимать в мире.

Ну що ж, зробимо висновки. Невідома "пані в мітенках" виявилась кузиною Катрін, давньою знайомою і майже родичкою, якщо не Марії, то вже ж її сина Богдана.
Чому раптом вона вирішила, ні з того, ні з сього, мстити колишній дружині свого двоюрідного брата ? Нічим було занятись?
Погодьтесь, є в цій історії "что-то очень некрасивое", і некрасивими видаються аж ніяк не дії Марії, а відверта підстава Катрін.
Звичайно, Володимир Сиротенко (Вербицький) симпатизує Катрін Керстен як нащадок Пантелеймона Куліша, ну, передалась йому любов і ненависть у спадок.
Але прізвище Керстен в історію української літератури увійшло набагато раніше 1870 року. Гуглила я Катрін Керстен у зв"язку з справою Кирило-Мефодіївського товариства.
"Пані в мітенках" встигла відмітитись вже тоді. Правда, виступила вона в ролі "чтозапрелестьэти уездныебаришни".Вдало виступила.

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 10:45 am
Powered by Dreamwidth Studios