rich_ka: (Default)
Вирішила з"ясувати звідки . В біографії написано про російського тата і дворянку маму. Навряд чи вони могли навчити сина . Але ж це Вороніж! На щастя, "Черные камни" можна легко скачати в мережевих бібліотеках. От я і читаю, що спочатку сім"я жила в селі "Подгорное".

"А село обыкновенное южнорусское. Белые хаты, соломенные крыши. Или камышовые. В этих местах Воронежской области Великая Россия постепенно переходит в Малую, и в разговорной речи до сей поры равноправны и русский, и украинский языки. Так я и рос первые свои семь лет – слыша и усваивая одновременно два говора. Мне казалось совершенно естественным, что можно говорить, как мама, а можно – как няня Ивановна, как соседские мальчишки из «хохлацких» семей. А были и русские – «кацапские» семьи. Жили дружно, не ссорясь. Когда мы переехали в Воронеж в 1937 году, я удивился тому, что все там говорят одинаково – как мама. Правильное украинское произношение очень помогло мне много лет спустя в сибирских и колымских лагерях, где много было украинцев.Приличное знание второго богатого славянского языка помогает мне и сейчас – в литературной, поэтической моей работе."

Отак, панове, учітє матчать, знадобиться!
rich_ka: (Default)
В юності багато читала спогадів репресованих. Пам"ятаю Жигуліна, "Черние камни", про молодіжну антисталінську організацію, таку собі "Молоду гвардію", тільки іншого спрямування.Очолювали її діти партійних функціонерів, здається, це було у Воронежі.
А десь одночасно з публікацією  "Черних камней", чи може й трохи раніше в "Литературной газете" був опублікований його вірш "Когда снится ранне детство". Я його випадково знайшла сьогодні в інтернеті, і, між іншим, ніде  не зустріла згадки про його українське походження.

Когда снится ранее детство,
Думаю во сне по-украински.
Когда вспоминаю друзей далеких,
Слышится волынский диалект.

Мови мої рідні!
Як я між вами хвилююся
Вже п'ятдесят п'ять років,
Уже пятьдесят пять лет!

А еще мне запомнилась песня —
Старинная, горькая —
Про якихось стрільців,
Що з ворогами боролись колись.
Й была зта песня
Протяжная, гордая —
Всі стрільці полягли —
Не здались.

В Софии, в братском
Славянском застолье,
В прекрасном й древнем,
Многострадальном краю,
Когда кончились все
Болгарские й русские песни,
Я запел по-украински.
Й лучшей народной песней
Признали мою.
http://www.net-lit.com/writer/4246/books/12180/dmitrenko_gk/uroki_z_narodoznavstva/read/85

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 06:46 am
Powered by Dreamwidth Studios